Академія адміністративно-правових наук | Науково-дослідний інститут публічного права

У статті здійснено науковий і формально-догматичний аналіз правової природи, місця та ролі законодавчої категорії «адміністративний орган» у сучасному адміністративному праві України, розкрито її співвідношення з такими спорідненими поняттями, як «суб’єкт публічного адміністрування», «суб’єкт владних повноважень» і «публічна адміністрація», а також наголошено на необхідності чіткого розмежування доктринальних і нормативно-правових термінів з метою уникнення термінологічної плутанини в навчальному процесі та правозастосовній практиці. Обґрунтовано, що саме категорія «адміністративний орган» є законодавчо визначеною та узагальненою для позначення суб’єктів, які здійснюють виконавчі функції в адміністративному праві, тоді як поняття «суб’єкт владних повноважень» має процесуальне значення і використовується переважно в адміністративному судочинстві. Зроблено спробу концептуалізувати «адміністративний орган» як базову категорію української моделі публічного адміністрування та доведено доцільність її домінування в освітньому і правозастосовному дискурсі. Показано, що законодавець у Законі України «Про адміністративну процедуру» сформував чітке та комплексне визначення цього поняття, яке охоплює органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб і суб’єктів делегованих повноважень, що є результатом гармонізації європейських підходів і втілює принципи правової визначеності, відкритості та підзвітності. Проаналізовано відповідність такого підходу положенням Конституції України, зокрема статтям 5 і 6 щодо принципу поділу державної влади, а також охарактеризовано доктринальні позиції вітчизняних і зарубіжних учених, які використовують різні терміни для опису суб’єктів виконавчих функцій. Підкреслено, що в європейських правових системах, зокрема в Іспанії, термін «публічна адміністрація» має конституційне закріплення, тоді як в Україні він відсутній у Основному Законі, що унеможливлює його визнання базовою категорією національної правової системи. Аргументовано, що використання саме законодавчо визначеного поняття «адміністративний орган» забезпечує цілісність і структурну єдність публічного адміністрування, відіграє ключову роль у формуванні освітніх програм з адміністративного права та потребує забезпечення єдності навчального матеріалу, термінологічної точності й відповідності чинному законодавству України, оскільки застосування неоднозначних або неформалізованих понять ускладнює засвоєння навчального матеріалу здобувачами освіти. У підсумку обґрунтовано необхідність утвердження категорії «адміністративний орган» як основної в змісті освітніх компонентів з адміністративного права України, закликано наукову спільноту до поглибленого аналізу цієї категорії та з’ясування її місця в сучасній системі адміністративного права, а також запропоновано винести відповідний дискурс на професійне обговорення в межах діяльності фахових об’єднань, зокрема ГО «Академія адміністративно-процесуальних наук», із одночасною актуалізацією тези про завершення періоду термінологічної розпорошеності та необхідність уніфікації адміністративно-правової термінології на основі чинного адміністративного законодавства України.