В дослідженні доведено, що захоплення українського суспільства та вищого військово-політичного керівництва України Західними ракетами та виробництвом українських безпілотників є правильним, однак однобоким підходом. Так як наші союзники забороняють використовувати передані ракети по міжнародно визнаній території росії. Що стосується повітряних безпілотників то їх бойове навантаження є обмеженим, практично 100 кг. Відповідно їх застосування має у багатьох випадках психологічне, а не військове значення. Зроблено висновок, що без фінансування виробництва українських балістичних ракет відставання можливостей Збройних сил України від російських буде зростати у геометричні прогресії. Це призводить до того, що жертовність Перемоги Українського народу необґрунтовано зростатиме.
Ключові слова: агент агресора, балістична ракета, жертовність, зброя стримуванню російського агресора, Перемога Українського народу, фінансування.
На початку 2023р. складалась ситуація, що в війні з Україною росія на 80% вичерпала запаси ракетного озброєння. Однак, за даними ГУР України вже в травні 2023 р. росія налагодила виробництво до 67 ракет на місяць. Тим сами, російським виробникам ракет вдається завозити комплектуючі для виробництва ракетного озброєння, незважаючи на міжнародні санкції»[1]. Вже в травні 2023 р. Україну обстрілювали ракетами, виготовленими в першому кварталі 2023 р.
Треба визначити, що робота на підприємствах агресора зараз ведеться в три зміни. Це, наприклад, і «Дубнєнський машинобудівний завод» в Московській області, де виготовляють крилаті ракети типу Х-22 (Х-32, Х-55, Х-38, Х-59М), і заводи, що виготовляють твердопаливні прискорювачі для ракет, наприклад, ФКП «Комбинат «Каменський» Ростовської області і ФКП «Пермський пороховий завод», твердопаливні двигуни стратегічних балістичних ракет (АО ФГУП ФНПЦ «Алтай», Бійськ, Алтай; ФГУП «ФЦДТ «Союз», Дзержинський Московської області), виробник вибухівки ФКП «Завод імені Я. М. Свердлова», Дзержинськ Ніжегородської області, та інші. Смоленський авіаційний завод, який виробляє крилаті ракети, планує збільшити кількість співробітників з 2 тис до 4,3 тис[2]. Продовжується виробництво ОТРК «Точка-У».
Треба зважити на те, що поки для ударів по Україні не використовувалися балістичні ракети стратегічного призначення шахтного, мобільного, підводного базування. Але це не означає, що їх немає, чи що їх зараз не виготовляють: на повну потужність працює АО «Воткінський машинобудівний завод», «КрасМаш» в Красноярську. Найбільш дієві в цьому напрямку проєктно-конструкторські організації Московський інститут теплотехніки і ГРЦ ім. Макєєва В. П. (Міас на Уралі) забезпечують конструкторське супроводження виробництва модифікацій ракет «Тополь-М» в вигляді «Ярс» шахтного і мобільного базування, балістичних ракет «Синева» і «Лайнер» для АПЧ та «Сармат», який замінив українську «Сатану» (відтворено за кресленнями української «Сатани» в ГРЦ ім. Макєєва В. П.), він зараз встановлюється на бойове чергування в Домбаровському позиційному районі, Оренбургська область, і в Ужурі, Красноярський край.
Стратегічні балістичні ракети рф зараз оснащуються гіперзвуковим балістичним термоядерним блоком «Авангард», який є планером, який маневрує, з орієнтацією на місцевості і підвищеною дальністю ураження цілі.
Знаючи досвід радянської союзу коли під час В’єтнамської війни проводили випробування балістичних ракет з тротиловим еквівалентом замість термоядерної бомби, такі ракети можуть бути небезпечними навіть без ядерного озброєння.
Кількість стратегічних балістичних ракет рф на бойовому чергуванні достатня для знищення всіх важливих об’єктів на території України. В росії експлуатуються 11 позиційних районів стратегічних балістичних ракет, бази носіїв міжконтинентальних балістичних ракет в Білому морі і на Камчатці.
До того ж, в російськими конструкторами успішно відтворена українська військова киснево-гасова ракета носій «Зеніт-2» з використанням українських креслень, в варіанті сімейства ракет-носіїв «Ангара», запускаються ракети-носії «Союз» і «Протон», які виводять на орбіті Землі десятки супутників-шпигунів. Ці ракети-носії можуть вивести на орбіту будь-який апарат, який може стати орбітальним озброєнням без обмеження дальності враження цілі.
В порівнянні, становище зі створення і виготовлення ракетного озброєння в Україні є складним: в Україні функціонують два державних ракетних конструкторські бюро. Однак, одне з них не дивлячись на задовільне у минулому фінансування за 30 р. нічого не поставило на озброєння. Другий успішно забезпечує поставку на озброєння одного свого ракетного комплексу з дозвуковою крилатою протикорабельною ракета, технічного рівня минулого століття. Не можемо перераховувати назви підприємств, виходячи з конфіденційності такої інформації, однак зазначимо проблеми їх діяльності: виробники рідкого ракетного палива в Україні відсутні; підприємство з виготовлення твердого ракетного палива є, однак при знищеній українській хімічній промисловості його практична діяльність є проблематичною; є підприємство з певними ракетними технологіями, що здатне виготовляти стратегічні балістичні ракети, але воно не має можливості закупати сировину подвійного призначення на світовому ринку.
З позитивних моментів треба зазначити, що в Україні є видатні конструктори балістичних ракет, технологи та інженери, які спроможні запустити виробництво нового покоління балістичних ракет на новій виробничій базі у короткі строки. Є ціле покоління українців, які здійснюють це в США, Великобританії, Польщі, Франції, Португалії. При належному фінансування частина з них може повернутися.
В Україні, буцімто, є ракетна програма – хто може звітувати про її якість і практичне виконання? На другий рік війни ЗСУ не отримали ракетну зброю стримування агресора.
Враховуючи, що відстань до об’єктів на території України для мобільних тактичних (мобільних і авіаційних) і стратегічних ракетних комплексів рф може бути такою, що час польоту ракети буде вимірюватися десятками секунд – їх виявлення і знищення практично неможливі, про що свідчать обстріли Дніпра і Кривого Рогу «Іскандерами» в липні 2023 р., а стратегічні ракети шахтного базування, мають гіперзвукові балістичні боєголовки, для знищення яких в Україні і в світі зброї на малій дистанції немає. Головним варіантом може бути знищення носіїв балістичних ракет до їх запуску. Сучасні системи спостереження можуть їх виявити.
Є приватні проєкти створення тактичних ракетних оперативно-тактичних комплексів і стратегічних, в тому числі, без обмеження дальності, які можуть виготовлятися навіть в умовах України, де вже не хімічної промисловості та приладобудування – з використанням того, що є, і що вже створене на цей час. Зокрема українські ракетні комплекси мають знищувати бази і носіїв російських тактичних і стратегічних ракет всіх типів та території росії.
Завербовані політики і чиновники російським агресором в керівництві, про що свідчить розслідування Західних партнерів[3], на наш досвід, є основною перепоною для створення ракетної промисловості в Україні. Зокрема до таких висновків, ми прийшли, що на наші чисельні багаторічні звернення чиновники, або «дякували за ініціативу», або ігнорували. Не публічно доводили до нас, що: «немає коштів», «неможливо і немає доцільності в створенні нових проєктів ракет», «в нас є ракетна програма, а ви хто такі?».
В той же час, всім відомі заяви російського президента про створення нових засобів зброї масового знищення, іноді про ці проєкти, що розробляються останні 30 р., ми дізнаємося тільки при аваріях, які відбуваються при іспитах. Наприклад, в росіяни не відмовились від надзвукової крилатою ракети з ядерним двигуном, вона не має обмежень по дальності, може годинами знаходитися в повітрі. Різні варіанти проєкту «Скіф» з підводною ядерною ракетою, в т.ч. з ураження об’єктів на узбережжі моря. Ядерні ракетні торпеди, модифікації проєкту СРСР «Шквал», з підводною швидкістю потенційно до швидкості звуку під водою. Космічна кінетична зброя для супутників в вигляді вольфрамових стрижнів (штучних метеоритів) для знищення наземних цілей.
На орбіті десятки російських супутників-шпигунів. Розвідка росіян використовує плащі-невидимки для нічних диверсій. До цього треба додати кібератаки, інформаційну війну проти України, тощо.
Чи є в Україні фінанси на щось подібне? Це риторичне запитання, враховуючи масштаби виявленого розкрадання в Україні державних. місцевих (органів місцевого самоврядування коштів) та волонтерських коштів
При цьому російська ракетна промисловість не відчує дефіциту коштів на розробку нових (модернізованих) видів ракет та ракетних комплексів їх виробництва. Через програми підтримки економіки з бюджету російського агресора під час війни виділять в 2023 р понад 200 млрд руб (2,2 млрд доларів) для «Роскосмосу», який є частиною російського ВПК[4].
Отже, в умовах війни російські ракетні технології активно розвиваються. Українські знаходяться без фінансування та заморожені. В цілому Уряд України та українська громадянське суспільство, не розуміє нагальної необхідності в цьому і не запускає систему фінансування на технологічний розвиток українського ракетного озброєння. Що з часом у геометричній прогресії буде збільшувати можливості російського агресора знищувати на великих дистанціях військові об’єкти та інфраструктурні об’єкти в Україні, вбивати цивільних людей. Без боязні отримати ракетний удар у відповідь.
Захоплення українського суспільства та вищого військово-політичного керівництва України Західними ракетами та безпілотниками є правильними. Адже вони сьогодні і зараз закривають потреби Збройних Сил України. Однак наші союзники, ракети дальністю більше 300 км. Збройним силам України не передають. Більш того, передаючи ракети меншої дальності Західні партнери забороняють їх використовувати по міжнародно визнаній території Росії. Що стосується повітряних безпілотників то їх бойове навантаження є обмеженим практично 100 кг. Відповідно їх застосування має у більшості випадків психологічне, а не військове значення.
Отже, без фінансування розвитку вітчизняного озброєння, зокрема виробництва балістичних ракет відставання можливостей Збройних сил України від російських буде зростати. Що призводить до того, що жертовність Перемоги Українського народу необґрунтовано зростає.
Валентин Галунько,
професор, головний шеф редактор наукового журналу Advanced Space Law
[1] https://www-pravda-com-ua.translate.goog/news/2023/05/19/7402937/?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc
[2] https://www.epravda.com.ua/publications/2023/05/29/700580/
[3] https://www.radiosvoboda.org/a/zvit-rusi-merezhi-ahentiv-pidryvna-diyalnist-kremlya-v-ukrayini/32342055.html
[4] https://www.epravda.com.ua/publications/2023/05/29/700580/