Академія адміністративно-правових наук | Науково-дослідний інститут публічного права

 

Валентин Галунько

доктор юридичних наук, професор

 МАРІУПОЛЬ БЕРЕЗНЬ-КВІТЕНЬ 2022 р.: ПЕКЛО, ВІДВАГА ТА ПРАВО

 Valentyn Halunko

Doctor of Law, Professor (Kyiv, Ukraine)

E-mail: scinspace@gmail.com

https://orcid.org/0000-0003-1619-5028

 Mariupol March-April 2022: Hell, Courage and Right

The article reveals the real state and reasons for the creation of a humanitarian catastrophe by Russia’s military-political leadership. It is proved that in the city of Mariupol in March-April 2021 specific individuals of the Russian terrorist forces have staged a man-made “hell” for the innocent inhabitants of the city. The Ukrainian government and the international community must fulfill their legal duty to ensure that no pilot or gunner who destroys homes and urban infrastructure, any tanker who shoots at them, or their immediate superiors escapes fair criminal punishment. No Putin terrorist who killed prisoners, robbed or raped Ukrainian women can escape criminal prosecution in The Hague for crimes against humanity. The legal status of defenders, volunteers and other public entities that save the people of Mariupol from the Russian terrorist hell is heroic. That no Ukrainian soldier was forgotten. They should be publicly honored. The fallen heroes must be immortalized in the people’s memory. Their families are provided with decent public finances for life. The world community must work out effective measures to prevent the tragedy of Mariupol and other settlements in Ukraine. This must be done by punishing the perpetrators fairly. Also, by implementing reliable international legal measures to prevent the arrival and establishment of politicians (political forces) who profess totalitarian values, want to stay in power for more than 10 years, express political slogans about violating the sovereignty and territorial integrity of other states, destroy opposition in the middle states. The author urges: We should not wait for a new Putin, if after the Third World War the international community does not take measures to prevent the coming to power of totalitarian regimes, then the Fourth World War is only a matter of time. On the example of practical social measures provided by the wise Ukrainian people in Mariupol in March 2022, it was proved that law and public Angelic administration can exist in “hell”. This right is not positive. These are eternal values ​​as long as the human universe exists – the natural, social and psychological right.

Keywords: civilian, defenders, destruction, famine, humanitarian catastrophe, international community, legal obligation, Mariupol, murder, terrorist troops, volunteers. 

ВСТУП

 24 лютого 2022 р. о четвертій годині ранку розпочалось широкомасштабне вторгнення російський військ в Україну. Тим самим, розпочалась нова активна стадія Вітчизняної (народної) українського народу війни з російською агресією, що ведеться практично безперервно з 2014 р. Протягом кількох годин увесь український народ опинився в новій парадигмі. Вчорашні цінності: успішне навчання, бізнес, матеріальний достаток, кар’єра і навіть дотримання здорового способу життя стали нікчемними. Тільки життя близьких, їх безпека та можливість жити у власній демократичній, правовій державі є тим про що думає практично кожний громадянин України.

Український народ не просто думає, а ефективно обороняє Вітчизну, відважно захищає демократичні цінності Західної спільноти із зброєю в руках. За словами президента США Д. Байдена, те що відбувається в Україні змінює історію ХХІ століття [1].

Однак перемога у війні дається Україні великою цінною. Російсько-терористичні війська не дотримуються норм міжнародного гуманітарного права і застосовують перевірену у Грозному (Республіка Ічкерія)[2] та Алеппо (Сирія)[3] стратегію взяття великих міст – шляхом руйнації усіх будівель ракетами, артилерією та бомбами разом із вбивством всього живого, що знаходиться в них, включно із людьми, не звертаючи уваги на те, чи є вони цивільними особами чи комбатантами. Є доведеним факт, що у першому прикладі була взята в облогу та повністю знищена столиця Ічкерії Грозний за особистим наказом Путіна. Це призвело до убивства десятків тисяч мирних жителів. При цьому диктатор похвалявся, що його війська виконали своє завдання до кінця [4].

Світова спільнота не застосувала за той злочин щодо Путіна міжнародне кримінальне переслідування. А непокаране зло множиться. Зараз в аналогічній ситуації знаходяться декілька українських міст: Харків, Чернігів, Суми, Миколаїв та ін. Проте, путінцям не вдалось ці міста в’язати у повну облогу. Хоча там російсько-терористичними військами творяться військові злочини та гуманітарна ситуація є складаною, однак, в цілому чи частково вона контролюється української владою.

Повністю в облозі знаходиться колись півмільйонне місто, тимчасова столиця Донбасу – Маріуполь. В умовах сьогодення Збройні сили України не мають можливості його деблокувати. Відповідно там путінські військові здійснюють дії, щодо масового вбивства не комбатантів, що мають усі ознаки злочинів проти людяності.

В умовах військовий дій погано працює національне законодавство. Саме тому світова спільнота утвердила ще в кінці XIX та удосконалювала на протязі ХХ століття міжнародне гуманітарне право. Однак його положень путінський режим не дотримується.

Життя (хоча і не людське) у підвалах зруйнованих будинків Маріуполя продовжується. Вітчизняні та міжнародні гуманітарні організації здійснюють низку заходів щодо надання допомоги нужденним. Політики вступають у перемовини з метою вирішення гуманітарної   катастрофи. Військові продовжують вести бойові дії. Іншими словами, суспільні відносини в м. Маріуполі і навколо подій в ньому є надзвичайно активними. Вони регулюються певними нормами права, які більшості випадків не є прописаними у національну законодавстві (позитивізму). Провідну роль відіграють в ньому норми природного права та соціологічного підходу до розуміння права. Саме останнім і буде присвячена наукова стаття.

1. Попередній аналіз емпіричного матеріалу

Здійснити всебічний аналіз емпіричного матеріалу в умовах сьогодення не представляється можливим. Адже станом на 3 квітня 2022р. м. Маріуполь знаходиться в облозі, а Збройні сили України та інші мілітаризовані підрозділи у ньому ведуть героїчний оборону. Іншими словами, зараз у м. Маріуполі здійснюється активні динамічні дії які призводять до подальшої руйнації, гибелі та поранення людей. Через загрози смерті, ці факти не мають можливості фіксувати слідчі та описувати журналісти. Після звільнення м. Маріуполя від російсько-терористичних військ буде потрібно декілька років на вилучення із під завалів трупів на фіксацію військових злочинів окупантів, зокрема ексгумації людей із тимчасових поховань та братських могил.

Одночасно розрізненої інформації з окремих джерел, щодо грубого порушення природних прав людей в Маріуполі багато. Це дає можливість здійснити первинний аналіз джерельного матеріалу. Адже потрібні наукові узагальнення з метою не допущення аналогічних гуманітарних катастроф в інших містах України у цій війні та послідуючих війнах світової спільноти.

Певний джерельний матеріал давав офіційний веб-сайт Маріупольської міської ради. Ще 23 лютого 2022 р. місто жило мирним життям. Зокрема повідомлялось про ухвалення міською радою Програми лояльності для фізичних осіб-підприємців, які працюють у галузі культури[ 5].

24 лютого 2022 р. в 7 год. 56 хв. була оприлюднена крайня інформація мирного змісту: про планові перебої у водопостачанні деяких будинків Лівобережного району у зв’язку з проведенням ремонтних робіт[6]. Далі будемо прослідковувати етапи гуманітарної катастрофи в місті та фіксувати злочини російсько-терористичних військ.

Перша інформація, яка пов’язана з наслідками повномасштабного вторгненням російський військ в Україні була оприлюднена о 12 год., 24 лютого 2022 р., про екстрену прес-конференцію мера міста В. Бойченка. Який закликав зберігати спокій, не піддаватися паніці, довіряти офіційній інформації. Він висловив впевненість, що Маріуполь був, є і буде під українським прапором. Довів інформацію, що українські військові вийшли на захист міста. Що усі комунальні підприємства працюють стабільно, муніципальні працівники на місцях, транспорт працює на безоплатній основі. Що було обстріляно житлові масиви від яких загинуло троє мирних жителів [7]. На жаль, як показав час, це були перші потерпілі від багаточисельних майбутніх злочинів російсько-терористичних військ, які через три тиджні призвели до загибелі тисяч підтверджених, а практично десяток тисяч мирних людей.

Вже о 15 год. 24 лютого 2022 р. була оприлюднена інформація про обстріли у мікрорайону “Східний”, зокрема, було наведено список пошкоджень: вул. Київська, 16 – пробито газопровід; вул. 9 Травня, 13 кв.37, вул. 9 Травня, 15 кв. 8, вул. Київська, 46 – попадання снарядів у цивільні помешкання [8]. Іншими словами, російсько-терористичні війська з перших годин агресії почали знищувати інфраструктуру міста та житло громадян.

Треба підкреслити, що публічна влада швидко зреагувала на ці виклики вже 25 лютого 2022 р. о першій годині ночі відправився перший евакуаційний потяг з м. Маріуполя до м. Львова[9].

Гострота майбутньої гуманітарної катастрофи наростала дуже стрімко, 28 лютого 2022р. міський голова Маріуполя повідомив, що чути залпи гармат, місто обстрілює авіація та артилерія. В результаті є жертви серед мирних громадян та руйнування. Національна гвардія, полк “Азов” роблять усе, щоб захистити мирних громадян. Міська влада організувала доставку зерна, соціальної води та випічку соціального хліба. Констатується факт, що відновити електропостачання у Кальміуському та Лівобережному районах не вдається [10]. В цей же день двома годинами пізніше міський голова відкритим текстом почав просити про допомогу у не визначеного кола осіб. Він підкреслив що м. Маріуполь, мирне українське місто з населенням у 550 тис, яке в 2015 р. вже зазнавало жахіття бомбардувань зі сторони регулярних військ Росії, в результаті яких загинуло 30 мирних жителів, 7 років по тому знову потерпає від обстрілів та бомбардувань тієї самої регулярної армії, тієї самої Росії, що вже загинули десятки мирних жителів, серед яких діти [11].

Після чого на офіційному веб-сайті Маріупольської міської ради ще розміщувалась певна не системна інформація, яка стосувалась гуманітарної катастрофи, що розвивалась у місті. Аналізований веб-сайт перестав оновлюватися 23 березня 2022 р.

Тому далі ми будемо звертатися до публістистичних джерел щоб описати все те, що коїлося в місті. 19 березня 2022 р. мешканець м. Маріуполь К. Вишняков у інтерв’ю телеканалу Еспресо розповів, що ситуація в місті жахлива, люди залишились без світла, води та їжі. Він повідомив, що точних даних про кількість людей, які залишилось в м. Маріуполі немає. На початок евакуації в місті залишалось близько 330 тис. людей. Приблизно 40 тис. людей змогли покинути місто. Більшість людей в місті не знають про коридори й не мають можливості виїхати. Автобусами ж до місця евакуації дістатись просто неможливо[12].

20 березня 2022 р. журналісти ТСН узагальнили, як окупанти створювали гуманітарне пекло в м. Маріуполі. Обстріли та авіаудари починаючи з 24 лютого не припинялися жодного дня. На 1 березня місто залишилося повністю без електроенергії, 2 березня, були заблоковані російськими військами шляхи підвозу продуктів до міста, 4, 5 березня 2022 р. російсько-терористичними військами було зірвано доставку до міста першої партії гуманітарної допомоги, 6 березня міжнародна організація “Лікарі без кордонів” наголосила, що гуманітарна ситуація в Маріуполі є катастрофічною: мешканці не мають доступу до питної води, у місті закінчуються продукти, немає електрики і теплопостачання, інтернет та телефонні послуги відключені, лікарні, супермаркети та житлові будинки зазнали серйозних пошкоджень, до міста неможливо було завезти будь-яку допомогу, людей змушують виживати за допомогою снігу  [13].

7 березня в Маріуполі не залишилося жодного району, який не був обстріляний загарбниками, не лишилося вулиць без розбитих вікон, знищених квартир чи навіть будинків. Тіла загиблих сусіди починають ховати просто у дворах житлового сектору. Місто без освітлення, води та газу. Містяни готували їжу біля будинків на вогнищах. 8 березня українська сторона вкотре закликала російську погодити гуманітарні коридори, 9 березня російські війська своїми обстрілами зруйнували пологовий будинок № 2 в якому перебували матері з дітьми. Внаслідок атаки загинули 3 людей, серед них була дівчинка. Одна з жінок, яка зазнала поранень, згодом померла разом із ненародженою дитиною. Лише 15 березня до м. Маріуполя вдалося доставити перший гуманітарний вантаж. В цей же день вдалось із міста виїхали понад 2 тис. авто з мирними людьми. Однак в той же день російські війська захопили в заручники лікарів і пацієнтів обласної лікарні інтенсивного лікування, перед тим майже повністю зруйнувавши установу.

Отже, на той день (15 березня 2022 р.) в м. Маріуполі вже була повноцінна гуманітарна катастрофа, не було світла, води, газу та зв’язку. Російські війська не давали евакуювати людей та доставити їм гуманітарну допомогу, обстрілюючи підготовлений гуманітарний коридор і все місто. Не функціонував зв’язок йшли ракетні обстріли, російські війська знищували лікарні, школи, театри [14]

16 березня російські військові скинули надпотужну бомбу на Драматичний театр, в якому від обстрілів ховалися тисячі городян, переважно матері з дітьми. Атакували і спорткомплекс “Нептун”, де теж ховалися цивільні. Під завалами опинилося багато людей, зокрема жінки з дітьми та вагітні. Попри це, того дня з м. Маріуполь вдалося евакуювати 6,5 тис. людей, виїхало майже 800 приватних автомобілів, також люди виходили з міста пішки [15].

В той же день Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про загальнонаціональну хвилину мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України», яка проводиться щоденно о 9 год. 00 хв[16]. На мій погляд, зазначений захід має проводитися до тих пір поки крайня вбита (загибла) людина не буде ідентифікована та похована у відповідності до традиції своє сім’ї, щодо її вбивства не буде закінчено кримінальне провадження, а винні особи будуть засуджені міжнародним або національним судом.

Увечері 18 березня з оточеного Маріуполя вдалося евакуювати понад 35 тис. людей. 19 березня російсько-терористична влада примусово вивезла з міста кілька тисяч жителів Спочатку маріупольців відправили до фільтраційних таборів, де окупанти перевіряли їхні телефони та документи. Пізніше частину жителів Маріуполя примусово відвезли до віддалених куточків РФ, доля інших наразі лишається невідомою. Цього ж дня російські окупанти скинули бомби на школу мистецтв №12 у Лівобережному районі Маріуполя, де ховалося близько 400 маріупольців – жінки, діти та люди похилого віку. 20 березня місто було обстріляно 4 кораблями військово-морського флоту Росії [17].

За словами Д. Забавіна, якому вдалося виїхати з міста станом на 21 березня 2022 р. кількість загиблих в Маріуполі в рази більша за офіційну інформацію. На його думку, це не війна – це тероризм. Тому що те, що відбувається руйнація будівель, вбивство великої кількості мирних людей, мордування людей голодом та виснаженням. Він посилається на інформацію надану йому, як місцевому депутату головами ОСББ, що практично в кожному будинку більше 10 загиблих від прямих пострілів снарядів з боку російських агресорів. За його даними, люди не отримують медичну допомогу, не маючи їжі, не маючи води, помирають. Він на власні очі бачив, як копаються братські могили. Він вважає, що російські загарбники вчиняють геноцид щодо українському народу, закликає якнайшвидше зупинити «російські злочини в Україні»  [18].

Загалом за приблизною оцінкою української влади станом на 27 березня 2022 р. в м. Маріуполі загинули майже 5 тисяч цивільних людей, серед них приблизно 210 дітей. Точну кількість жертв підрахувати зараз неможливо. До блокади з приморського міста виїхали до 140 тисяч, після блокади евакуйовано 150 тисяч, російсько-терористичними військами депортовано до Росіїи – 30 тисяч в облозі залишається близько – 170 тисяч людей [19].

28 березня 2022 р. Президент України Володимир Зеленський повідомим, що в захисників Маріуполя був вибір вийти з міста та зберегти своє життя, але вони не захотіли залишати поранених побратимів, та тіла загиблих. Спроба домовитися з російською стороною про вивезення з міста тіл убитих військових і цивільних не дала результату. Реальність така: місто заблоковане російськими військовими, заблоковані всі в’їзди та виїзди з Маріуполя, заміновано порт. В місті гуманітарна катастрофа. Бо завести продукти харчування, ліки, воду не можливо. Російські військові обстрілюють гуманітарні вантажі, вбивають водіїв. Через обстріли багато гуманітарних вантажів повернулися, так і не діставшись Маріуполя. В межах домовленостей відбувався виїзд із міста людей на цивільному транспорті, також Росія організувала силове вивезення маріупольців у бік тимчасово окупованих територій, що означає викрадення. Цих людей вивозять для поповнення «обмінного фонду»[20].

Тим самим, російсько-терористичні війська створити в березні-квітні 2022 р. для цивільних мешканців Маріуполя умови, які мають ознаки Біблійного пекла:

1) люди більшу частину часу знаходяться у підземеллі – підвалах будинків та бомбосховищах;

2) вони страждають від нестерпних умов життя, катувань жагою, холодом, відсутністю їжі та медичної допомоги.

Отже, попередній аналіз емпіричного матеріалу щодо гуманітарної трагедії в Маріуполі (березень 2022 р.) дає можливість попередньо зафіксувати ознаки злочинів проти людяності, що скоєнні російсько-терористичними військами, за прямою вказівною вищої політичної влади Росії та за сприянням адміністрації тимчасової окупаційної влади.

2. Правовий статус суб’єктів російсько-терористичних військ, що здійснюють вбивства цивільних осіб та руйнування Маріуполя

Зі сторони російсько-терористичних військ у боях за Маріуполь та скоєнні військових злочинів та злочинів проти людяності приймають участь особи військових суб’єктів права, що:

По-перше, прямо знаходяться в дії права Російської Федерації, це:  58 -а загальновійськова армія оперативного об’єднання Сухопутних військ; 100-а окрема розвідувальна бригада; 3-я окрема гвардійська Варшавсько-Берлінська бригада спеціального призначення; 810 окрема гвардійська бригада морської піхоти. При цьому треба виділили елітні підрозділи російсько-терористичних військ: 150 мотострілкову дивізію 8 загальновійськової армії та 22 бригаду спецназу ГРУ[21], які є найбільш боєздатними та укомплектованим, як особовим складом так і сучасним озброєнням.

Вони є комбатантами, їх правове становище визнається міжнародним гуманітарним правом, військовими статутами Російської Федерації, однак тільки тими із них, що не заборонені міжнародним гуманітарним правом та звичаями ведення війни, кримінальним кодексом Російської Федерації та кримінальним кодексом України, як країни на території яких вони скоюють злочини. Зокрема, військовослужбовцям військових частин, що дислокуються за межами Російської Федерації, не треба забувати, що за злочини, скоєні на території іноземної держави, вони несуть кримінальну відповідальність згідно із Кримінальним кодексом Російської Федерації [22].

Так, в умовах путінського режиму, за вбивство мирного населення, зґвалтування, катування мародерство комбатанти, що є громадянами Росії мало ймовірно що понесуть справедливу кримінальну відповідальність. Однак, своєю агресією проти України в 2022 р. путінський режим в рази приблизив свій кінець. А наступний режим, який би він не був, щоб зняти санкції, буде змушений видати осіб, які скоїли злочини проти людяності до міжнародного суду, та (або) осудити за національним правом інших військових злочинців.

По-друге, має значні особливості правовий статус Військо національної гвардії, що всупереч законодавству Російської Федерації приймає участь у військових злочинах на території України. Адже, згідно із законодавчо прописаними завданнями здійснення поліцейських функцій ними за межами Росії не передбачено [23].

Отже, вся військова та поліцейська діяльність Війська національної гвардії Російської Федерації в Україні є кримінально карною, як за законами України, так й Російської Федерації. Іншими словами, вони не мають статусу комбатантів чи поліцейських, ні за законодавством України, ні за законодавством Росії.

По-третє, це кадировські озброєні формування. Формально їх правовий статус регулюється законодавством про національну гвардію Російської Федерації, проте на практиці води діють на основі свого звичаєвого права, що базується на не природній для чеченців агресивній імперській російській традиції у поєднанні із зовнішньою оболонкою мусульманського права. Остання складова (мусульманська) за своєю сутністю ними грубо порушуються. Адже маленький, але гордий чеченський народ завжди був достойним противником імперської Росії. У першій у другій чеченській війнах українські добровольці пліч о пліч воювали із своїми чеченськими побратимами. Розраховуємо, що у своїй більшості громадяни Ічкерії це пам’ятають.

По-четверте, класичні російсько-терористичні суб’єкти так званої «Донецької народної республіки» (ДПР), які виконують військово-поліцейські функції: окремий батальйон «Спарта»; 3-я окрема мотострілецька бригада; Маріупольсько-Хінганський загін морської піхоти; 11-й окремий гвардійський мотострілецький Єнакіївсько-Дунайський полк. Враховувати будь-яке законодавство російсько-терористичних квазіутворень є не доцільним. Тільки частина складу їх підрозділів можуть вважатися комбатантами, якщо їх статичний правовий статус та дії відповідають нормам міжнародного гуманітарного права. При умові якщо вони: 1) мають на чолі особу, відповідальну за своїх підлеглих; 2) мають певний і виразно видимий відмітний знак; 3) відкрито носять зброю; 4) дотримуються у своїх діях законів і звичаїв війни [24].

Однак саме з останнім російсько-терористичні суб’єкти так званої «Донецької народної республіки» мають великі проблеми. Більшість із них грубо не дотримувалися законів і звичаїв війни. Доведені юридичні факти на першому етапі Вітчизняної війни українського народу 2014-2015 рр. висвітлюють військові та злочини проти людяності: вбивства, катування, зґвалтування, калічення, уморіння голодом, примусову працю, позбавлення сну, не надання медичної допомоги військовополоненим. Незаконне затримання та здійснення тих самих дій щодо безвинних цивільних осіб[25].

Здійснення військово-поліцейських функцій суб’єктами так званої «Донецької народної республіки» є злочином за законодавством України. А ті з них хто отримав громадянство Росії також тільки за те, що вони перебували у складі незаконної міліції, вже не говорячи про будь-які злочинні дії у її складі підлягають відданню під кримінальний суд (міжнародний, України чи майбутньої Росії). Зокрема за ст. 208 Кримінального кодексу Російської Федерації «Організація незаконного збройного формування чи участь у ньому» [26].

В цілому російські куратори використовують військових так званої «Донецької народної республіки», як гарматне м’ясо (не навчених, погано озброєних, недавно мобілізованих осіб) посилаючи їх попереду російських підрозділів на українських захисників Маріуполя, або як жорстоких суб’єктів, що здійснюючи поліцейські функції, не дотримуються будь яких норм права, для залякування мирного населення, щоб воно було у повній покорі.

Як показують свідчення маріупольців, яким вдалось вирватися із зони Маріупольської гуманітарної трагедії найбільш цинічно над мирним населенням знущаються саме представники російсько-терористичних суб’єктів так званої «Донецької народної республіки». Існують факти про здійснення ними вбивства мирних громадян (некомбатантів), які мали статус учасників АТО [27].

В цілому треба зазначити, військовослужбовці Війська національної гвардії Російської Федерації та міліція так званої «Донецької народної республіки» та нових тимчасово окупованих територіях здійснюють у тандемі злочинний терор проти мирного населення. Проте, перші грають роль, відносно хороших поліцейських, які роблять вигляд, що дотримуються норм права, другі «міліція ДНР», здійснюють вбивства, грабіж, зґвалтування та інші злочинними не обтяжуючи себе ніякими нормами права чи моралі.

Однак, треба підкреслити, що найбільші злочини щодо мирних громадян м. Маріуполя скоїли безпосередньо не вище наведені нелюди, а зі сторони цілком достойні офіцери – пілоти російської військові авіації та артилеристи. Саме вони, вбили, скалічили фізично та психічно, позбавили всього, переважну більшість маріупольців. Вони зруйнували своїми бомбами, снарядами та ракетами практично всі будівлі у місті, разом із майном і людьми.

Із відкритих джерел виявити підрозділи та прізвища цих найбіліших злочинців ХХІ століття поки не можливо. Однак, є конкретні прізвища пілотів з інших театрів бойових дій та поіменний склад більшості підрозділів, які з великою ймовірністю приймають участь у знищенні м. Маріуполя, чи мирного населення в інших населених пунктах України. Назвемо їх. Військові льотчики С. Косик (військова частина 45119) та О. Головенський [28], є причетними до нанесення авіаударів проти цивільного населення, цивільних об’єктів та об’єктів інфраструктури [29]. Майор О. Красноярцев 2-го змішаного авіаполку 21-ої змішаної авіадивізії (аеродром “Шагол”, м. Челябінськ) розповів, що російським військовим командуванням віддаються накази про бомбові удари по об’єктах мирної інфраструктури та житлових кварталах українських міст. При цьому, для ударів використовується не високоточна зброя, що призводить до значних втрат серед мирного населення та руйнування об’єктів цивільної інфраструктури [30].

Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомила про наступні підрозділи, які скоюють військові та злочини проти людяності в Україні шляхом нанесення бомбових та артилерійських ударів по цивільним об’єктами, в яких знаходиться мирні люди:

1. Підрозділи та керівники авіаційних частин, які у порушення міжнародного гуманітарного права та традицій війни знищують мирне населення України: 22 бомбардувальна стратегічна авіаційна дивізія (м. Енгельс, Саратовська обл.), командир О. Бджола; 31 винищувальний авіаційний полк (військова частина 75391) м. Міллерове Ростовської обл., командир Д. Черніков; 559 бомбардувальний авіаційний полк (військова частина 75392) м. Морозівськ Ростовської обл., командир В. Шишкін; 43-й окремий морський штурмовий авіаційний полк (військова частина 59882), командир С. Саушкін; 21 змішана авіаційна дивізія (аеродром “Шагол”, м. Челябінськ), командир Б. Губін; Бригади армійської авіації аеродрому “Ліда”, командир А. Чемоданов; 23-й винищувальний авіаційний полк 303 гвардійської змішаної авіаційної дивізії (військова частина 77984), командир І. Астанін; 18 штурмовий авіаційний полк, командир С. Легаїв  [31].

Саме на совісті цих пілотів нелюдей (їх не можна називати словом «офіцери») із цих та деяких інших авіаційних підрозділів лежить відповідальність перед Людьми і Богом за безвинну гибель тисяч цивільних маріупольців та цивільних осіб в інших містах України, Сирії, Грузії. Вони та їх прямі керівники скоїли військові та злочинні проти людяності. Їх відносно легко ідентифікувати. Щодо них необхідно порушити кримінальні провадження, оголосити у розшук. Поки існує путінський режим ізолювати їх на території Росії. Найбільш одіозних із них захоплювати та доставляти до суду (в’язниці). Що стосується інших, то після усунення путінського режиму, будь яка інша російська влада, в обмін на зняття арешту з державних фінансів Росії та відміни санкцій буде змушена видати їх до суду чи вже для відбування справедливого кримінального покарання.

2. Підрозділи та керівники деяких морських та артилерійських авіаційних частин, які у порушення міжнародного гуманітарного права та традицій війни знищують мирний Маріуполь та інші міста України: Фрегат “Адмірал Ессен”, що використовується для нанесення ракетних ударів крилатими ракетами “Калібр” морського базування, командир О. Смирнов; 856 самохідний артилерійський полк 144-ї гвардійської мотострілецької дивізії (військова частина 23857) м. Почеп, Брянської обл., командир О. Мельників [32].

В даних випадках не усе так однозначно, адже більшість офіцерів та увесь рядовий склад військово-морських та артилерійських сил не знають куди націлені ракети, що вони запускають. Відповідно кримінальну відповідальність за вчинення військових чи злочинів проти людяності мають нести командири частин та керівники (спеціалісти) усіх рівнів, які приймають рішення та програмують цілі нанесення ракетного враження по цивільним об’єктам.

3. У нас відсутня інформація про підрозділи та керівників фронтової артилерії. Однак, треба підкреслити, що враження від артилерії залпового вогню по мирних населеним пунктам є другою за чисельністю причиною гибелі цивільного населення. Командири та професійні артилеристи добре орієнтуються куди летять їх ракети (снаряди). Відповідно за загибель мирного населення вони мають нести персональну кримінальну відповідальність. І будь-які виправдання, що вони виконували наказ і стріляти по координатам, які їм надало керівництво не мають бути підставою звільнення їх від кримінальної відповідальності. Ще раз підкреслюємо, що професійний офіцер артилерист фронтової артилерії, завжди може оцінити, який об’єкт буде вражений випущеними ними ракетами залпового вогню чи снарядами.

Проте, як показав трагічний досвід маленьких колись комфортних міст під Києвом (Бучі, Гостомеля та Ірпінь), знищення російсько-терористичними суб’єктами населених пунктів разом із людьми авіацією та артилерією це тільки початок пекла для мирних громадян, які залишаються живими і опиняються на тимчасово окупованій території. Після, звільнення названих міст світове суспільство побачило жахливу картину: вбивство зі зв’язаними руками цивільних чоловіків[33]; викрадення, знущання, зґвалтування та вбивство із спаленням дівчат і молодих жінок[34]; викрадення, катування та вбивства обраних народом України керівників органів місцевого самоврядування[35]; в братській могилі, було виявлено більше, ніж двісті вісімдесят людей[36]. Це самі попередні факти злочинів осіб які російсько-терористичних військ, які були виявлені в перший день після звільнення тимчасово окупованих територій міст Буча, Гостомель та Ірпінь.

Отже, первинним статусом осіб, що входять до складу російсько-терористичних військ, які приймають участь у захопленні Маріуполя та інших населених пунктів України, це те, що вони є особами, які обґрунтовано підозрюються у скоєнні злочинів проти людяності та військових злочинів. Всі вони без винятку мають бути піддані кримінальному переслідуванню (міжнародному чи національному). В першу чергу, це стосується військових пілотів та артилеристів, які на цей час найбільше вбили цивільних осіб. А також осіб, що причетні до вбивств цивільних осіб під час тимчасової окупації населених пунктів України.

3. Правий статус суб’єктів права, які приймають участь в обороні Маріуполя та захисті (спасінні) цивільного населення від російсько-терористичних дій

За даними вільної енциклопедії Вікіпедія в обороні Маріуполя приймають участь: 10-а окрема гірничо-штурмова бригада м. Коломія Івано-Франківської обл.;  36-а окрема бригада морської піхоти; 56-а окрема мотопіхотна Маріупольська бригада військова частина А0989; 23-й окремий мотопіхотний батальйон «Хортиця»; 25-й батальйон територіальної оборони Київської області «Київська Русь»; 37-й батальйон територіальної оборони Запорізької області; окремий загін спеціального призначення «Азов», як підрозділ у складі військової частини 3057 Національної гвардії України; 109-а окрема бригада територіальної оборони м Маріуполя; 53-та окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха. При цьому найбільш боєздатними із них є окремий загін спеціального призначення легендарний «Азов» та 36-та бригада морської піхоти [37].

Із відкритих джерел можна зробити висновок, що прикриття з повітря Маріупольський гарнізон, що виде оборону у повному оточенні не має. Також, він не має можливості отримати підкріплення, резерви, евакувати поранених та загиблих побратимів. Маріуполь тримається на височайшій військовій майстерності та героїзмі українських захисників, які вірять вищому військово-політичному керівництву держави, що де блокада міста буде здійснена[38]. Наприклад, військовослужбовці полку «Азов» наголошують, що вони і будуть захищати місто, кожен дім, кожну вулицю. Щоб спасти усіх поранених та похоронити загиблих побратимів. Не звертаючи увагу на те, що вони ведуть оборону у співвідношенні один до десяти не маючи авіації та іншої вогневої та забезпечувальної підтримки. Проте, вони успішно захищають місто вже більше місяця протистояють постійним бомбардуванням, десятками випущених балістичних ракет, обстрілами з кораблів на наземної артилерії, в повному оточенні [39].

Усі ці військовослужбовці названих підрозділів з погляду, Міжнародного гуманітарного права є комбатантами. Вони здійснюють збройний захист м. Маріуполя у відповідності до Закону України «Про збройні сили України» законів України, які затверджують військові статути та відповідної тактики ведення оборонного боя підрозділами Збройних сил України. При цьому треба зазначити, що «Азов» при обороні м. Маріуполя, діє не як поліцейський, а як військовий підрозділ.

Станом на 1 квітня 2022 р. практично місцева виконавча влада та міська рада в місті не функціонує. Частина міста захоплена російсько-терористичними військами. В іншій ведуть героїчну оборону українські взахисники. При цьому збереження життя та здоров’я жителів м. Маріуполя, які ще залишилися у місті живі перенесено з військової в гуманітарну площину. Що здійснюється Президентом та Кабінетом міністрів України через спеціальний центральний орган виконавчої влади Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за сприянням Міжнародного комітету Червоного Хреста. Названим Міністерством проводиться системна титанічна робота, щодо спасіння жителів м. Маріуполя Наприклад, 31 березня 2022 р. до м. Маріуполя для евакуації людей було організовано та погоджено з російсько-терористичними суб’єктами гуманітарний коридор із відправкою 45 автобусів до якого на зворотному шляху до м. Запоріжжя до гуманітарних колон з Маріуполя та Мелітополя зможуть приєднатися люди на власному транспорті[40]. Такі заходи українські урядовці намагають здійснювати щоденно. Проте, постійно російсько-терористичні війська їх зривають, здійснюють обстріли мирних евакуаційних колон [41].

1 квітня 2022 р. у дистанційному режимі відновила свою роботу Маріупольська міська рада. Депутати якої звернулися до світової спільноти з призивом об’єднати зусилля для розблокування міжнародної гуманітарної допомоги Маріуполю та організованої повної евакуації. Дії російської федерації в Україні та Маріуполі вони запропонували визнати геноцидом українського народу[42].

На міжнародному рівні здійснюються певні намагання щодо спасіння маріупольців від смерті та знущань. При цьому міжнародні гуманітарні організації розглядають лише один варіант спасіння маріупольців, – це їх евакуація під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста [43].

Були помпезні, однак такі що зазнали не вдачі намагання лідерів  Франції Маркона та Туреччини Ердогана домовитися із Путіним про проведення евакуації жителів м. Маріуполь. Однак, що є повністю прогнозованим, російський диктатор їм в цьому відмовив [44].

В цілому треба зазначити, що українські військові, гуманітарні публічні і приватні суб’єкти намагаються зробити все можливе, щоб штучно створене російсько-терористичними суб’єктами пекло для маріупольців припинилось, чи його наслідки були мінімізовані. Проте, намагання публічної влади України та міжнародної спільноти евакувати усіх жителів із зони гибелі наштовхуються на не бажання путінського режиму припинити страждання людей.

Отже, правий статус суб’єктів права, які приймають участь обороні Маріуполя та захисті (спасінні) цивільного населення від російсько-терористичних дій є героїчним. Вони у відповідності до норм міжнародного гуманітарного права, законодавства України, теорії природнього права, психологічної теорії права, не жаліючи свого життя і здоров’я, роблять усе можливе щоб мінімізувати штучно створене російсько-терористичними суб’єктами для маріупольців пекло. Вони надають первинну посильну невідкладну допомогу страждаючим. Всі вони, без винятку, будуть заохочені державою та суспільством. Пам’ять про кожного загиблого із них має бути увіковічена, їх діти та батьки мають пожиттєво отримувати хорошу державну допомогу. Ті із них, що стануть інвалідами мають пожиттєво отримувати також високу державну допомогу. Хоча це наукова стаття, одна дуже хочеться написати: «Героям Слава!»

4. Теорія природнього права, соціологічне та психологічне згладжування гуманітарної катастрофи в Маріуполі

Будь-які екстремальні умови рельєфно підкреслюють ефективність одних та доводять хибність інших теорій та цінностей. Не є виключенням із цього правила й суспільні відносини, які врегульовуються нормами права. Адже, коли перестають функціонувати українські суб’єкти публічної адміністрації, вітчизняне позивне право втрачає де-юре свою юридичну силу, тоді правовий вакуум заповнюється соціальними, природніми та психологічними нормами, як юридичними інструментами прямої дії.

В умовах первинного аналізу юридичних чинників етапу широкомасштабного вторгнення російсько-терористичних військ в Україну, що розпочався в 24 лютого 2022 р. ми не можем претендувати на  всебічний аналіз та повне узагальнення названих процесів. Однак, сформувати перші наукові висновки з погляду типів праворозуміння представляється не тільки можливим, однак і необхідним.

Розпочнемо аналіз. Швидко в ході знищення інфраструктури та житлових кварталів російсько-теоретичними військами в Маріуполі зменшувався вплив цивільного права та української публічної влади на вирішення проблем громадян. Вже на початку березня 2022 р. практично припинились здійснюватися цивільно-правові угоди купівлі-продажу продуктів харчування та промислових товарів, так як усі торгові заклади закрилися, або були знищені та розграбовані. В цей же період розпочинався комунальний колапс. Послідовно чи усе зразу, було припинено надання послуг електропостачання, водопостачання та газопостачання. Перестали надаватися послуги із захоронення померлих та загиблих. Трохи пізніше, перестав функціонувати мобільних зв’язок. Відповідно громадяни Маріуполя втратили можливість отримувати публічну інформацію.

Через пряме знищення адміністративних та технічних приміщень разом із технікою перестали функціонувати всі аварійні служби та поліція. Спочатку на окраїнах міста, а потім усе далі до центру почали вестися бойові дії. Основні виїзди із міста були заблоковані російсько-терористичними військами. Медики вірні клятві Гіппократа в підвалах медичних закладів намагалися надавати медичну допомогу. Однак, це здійснювалось при природньому вогні, що використовували наші пращури, та без потрібних ліків[45].

В цілому, треба відзначити, що життя цивільного населення стало жахом в якому вони більшість часу проводили у холодних, не освітлених, сирих, без зв’язку, їжі та води підвалах. Інколи, коли ставало не посильно від жаги, вибиралися на поверхню щоб зібрати сніг, чи вилучити із системи опалення чи іншого місця технічну воду. Такі  дії, здійснювались не звертаючи увагу на постріли чи ведення військових дій поруч.

Перестала функціонувати публічна влада. Міський голова та певна частина депутатів міської ради[46] покинули місто в перших гуманітарних конвоях. За приблизними підрахунками на середину березня 2022р місті залишалось близько двохсот тисяч цивільних осіб. Які були віданні самі собі без діючого цивільного та публічного права та формальної публічної адміністрації. Зрозуміло, про ефективне забезпечення прав мешканців Маріуполя говорити не приходилося[47].

Однак, вакуум публічного адміністрування почав об’єктивно та невідкладно заповнюватися соціальним адмініструванням та соціальними нормами права. Основним соціальним інструментом виживання громадян стала самоорганізація громадян. Первинними публічними структурами стали не формальні об’єднання жителів подвір’я, до складу якого входило один чи кілька сусідніх будинків. Такі не формальні об’єднання очолювали найбільш активні жителі, інколи керівники об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, хоча у більшості випадків використовувалися засади колективного керівництва найбільш авторитетних осіб.

Перше, і важливе, що було публічно забезпечено такими не формальними об’єднаннями – це організація у подвір’ї колективного вогню для кип’ятіння води, перетворення снігу на питну воду та приготування їжі [48].

Крім того, публічні Маріупольські Ангели здійснювали :

• гасіння пожеж у вражених ракетами і снарядами квартирах, на перших етапах, далі це здійснювати стало не доцільним;
• допомога у переміщенні у підвали одиноких літніх осіб;
• організація забору води з системи опалювання, для використання її після кип’ятіння як питної;
• доставка мінеральної води та продуктів харчування із кинутих на призволе продуктових складів[49];
• кооперування навколо вцілілих авто щоб покинути зору штучного лиха;
• організація зарядок мобільних пристроїв, від акумуляторів знищених обстрілами авто;
• організація поховання вбитих і загиблих у тимчасових братських могилах[50];
• організація отримання та доведення до громадян публічної інформації.

На останньому, пункті щодо організації отримання та доведення до громадян публічної інформації, слід спинитися більш детально. Це здійснювалось у наступний організаційно-технічний спосіб. Вишукувались старі радіоприймачі, які могли працювати від батарейок. Громадяни передавали наявні у них батарейки, крім того активісти розшукували їх у знищених торговельних сітках. Запускався радіоприймач на українські хвилі та призначалась відповідальна особа із здібностями запам’ятовування та ораторського мистецтва за прослуховування. Довгими вечорами коли, усі збиралися у підвалі така особа розповідала жителям про останні новини в Маріуполі, Україні та про світову підтримку Українського народу, які транслювали загальнодержавні та сусідні регіональні радіостанції.

Отже, в період колапсу цивільного і публічного права, не можливості виконувати свої функціональні обов’язки перед громадою місцевою виконавчою владою в березні 2022 р., через активну фазу російсько-терористичної агресії, здійснювати публічні функції щодо забезпечення невід’ємних прав громадян почали не формальні об’єднання, які почали регулювати свою діяльність на основі соціологічної теорії права – правилами здорового глузду, яким завжди славився Український народ.

Слушну назву таким Маріупольським не формальним об’єднанням, які забезпечували спасіння громадян в умовах колапсу форматної публічної влади має дати народ. Я б їх назвав: публічні Маріупольські Ангели.

Однак треба розуміти що публічні Маріупольські Ангели до кінця березня 2022 р. теж практично припинили своє функціонування. В деякій мірі виконавши свою публічну роль щодо спасінні життя людей. Так як, активні їх члени були вбиті, або змогли під обстрілами на власний ризик покинути зону лиха. На початку квітня 2022р. ситуація в Маріуполі стала трагічною: люди просто помирають у підвалах від жаги, холоду і голоду. Значна частина громадян знаходиться у підвальних пастках, так як виходи з них заблоковані рештками зруйнованих будівель. Будь-яких суб’єктів, які б їх визволили з названих пасток не існує. Офіційна українська влада констатує цей факт. Світова спільнота традиційно висловлює занепокоєння і продовжує купляти у злочинного путінського режиму нафту та газ виплачуючи йому щомісячно близько 24 мільярдів доларів США.

Окремим, позитивним рядком громадяни, які виїхали із Маріуполя, розповідали про роботу національних поліцейських. Коли, вже частина міста була окуповано російсько-терористичними військами, вони продовжили виконувати свої обов’язки у цивільному. Надаючи громадянам посильну допомогу та потрібну інформацію. Тим самим, до кінця виконуючи своє місію визначену Резолюція № 690 Парламентська асамблея Ради Європи “Декларація про поліцію” від 8 травня 1979 р. Згідно з якою : поліцейський повинен продовжувати виконувати свої завдання захисту громадян та власності під час війни та ворожого окупації на користь громадянського населення. У зв’язку з цим він не повинен мати статусу “Воюючої Сторони”, до нього не повинні застосовуватися положення Третьої Женевської конвенції від 12 серпня 1949 р. Положення Четвертої Женевської конвенції 12 серпня 1949 р., що стосуються захисту цивільних осіб на час війни, що поширюються на цивільну поліцію. Сторона, що окупує, не повинна давати вказівки працівникам поліції з виконання завдань, які не передбачені пунктом 1 цього розділу. У період окупації поліцейський не повинен: брати участь у діях, спрямованих проти членів рухи опору; брати участь у здійсненні заходів, спрямованих на використання населення для військових цілей та для охорони військових об’єктів. Якщо поліцейський йде у відставку під час ворожої окупації у зв’язку з тим, що він примушується до виконання незаконних розпоряджень, що суперечать інтересам цивільного населення, як було описано вище, і у зв’язку з тим, що він не бачить для себе іншого виходу, одразу після закінчення окупації він повинен бути відновлений на посаді поліцейського без шкоди його особистим правам і доходам, які покладалися б йому, якби він залишався у поліції. У період окупації та після її закінчення жодні каральні або дисциплінарні санкції не можуть накладатися на поліцейського, який сумлінно виконав вказівку влади, вважається на той час законною, і коли виконання такої вказівки входило до обов’язків даного поліцейського. Сторона, що окупує, не повинна залучати до дисциплінарної Сторони або судової відповідальності поліцейських через те, що вони виконували накази, віддані законною владою, до окупації[51].

Отже, на мій погляд, в період тимчасової окупації українських земель національні поліцейські, які залишилися на окупованій території мають дотримуватися засад Резолюція № 690 Парламентська асамблея Ради Європи “Декларація про поліцію” від 8 травня 1979 р., як природничої доктрини прямої дії, по можливості без зброї продовжувати виконувати свої обов’язки щодо забезпечення прав громадян.

Окремим рядком треба охарактеризувати з погляду права поведінку осіб із числа російсько-терористичних військ. Вище ми зверталися до формального аналізу російського законодавства. Проте, це справа марна. Адже перше, як можна охарактеризувати їх злочинну діяльність, що: «норми права для росіян не писані». Відповідно аналізувати конституцію Росії чи інші їх закони – це марна справа. Ніхто їх не дотримується. А якщо дотримується, то тільки щоб сажати за грати опозицію, інших осіб, які сміють виступати за мир, чи з інших причин не подобаються владі.

Разом з тим, будь яка діяльність людей є суспільною та коли виникає суспільна небезпека має ставати правовою. Якщо не з погляду позитивізму, то з інших типів праворозуміння.

На мій погляд, єдина теорія, яка може пояснити злочинні дії  осіб із російсько-терористичних військ – це психологічна теорії права. Адже, якщо аналізувати сьогоднішню ситуацію в Російській Федерації, то за офіційними даними російської влади майже 90 % росіян (за незалежними більше 50 %) підтримують жахливу путінську агресію. Що є катастрофою для Росії. Так як російський народ свідомо стає світовим ізгоєм. Є ключова помилка Заходу, що є поганий Путін, а хороші громадяни. Однак це є не так. Громадяни Росії вже більше двадцяти років обирають диктатора собі на царство. Відповідно якщо «піде» Путін, наступна верховна влада російської держави не буде сильно відрізнятися від сьогоднішньої. Так як, менталітет більшості російського народу базується на ієрархічному розумінні публічного адміністрування: «володар» – «раби». Саме це об’єктивно провокує агресію. Вони є рабами всередині держави, то єдине місце де росіянин можеш реалізувати свою волю – це в агресії щодо інших народів. Спрямовуючи на громадян зарубіжних країн свою злобу накопичену в всередині російської держави. Такий менталітет слушно описаний російським літературним класиком М. Горьким у своїй статті, що ніколи не друкувалась у Росії (1922 р.), саме М. Горький доводив, що провідною рисою російського народу є те, що він в середині себе є раб [52].

З тих пір, коли писав «пролетарський» письменник нічого по суті не змінилось. Наприклад, школярі та студенти здають до ФСБ викладачів, які намагаються говорити їм правду про російсько-українську війну. Матері загиблих і полонених окупантів не хочуть забирати своїх дітей[53]. Дружини російських військовослужбовців радуються коли чують, що їх чоловіки награбували майно мирних українців, з розумінням відносяться коли чують про зґвалтування українських жінок [54].

З погляду психологічної теорії права, яка була сформована професором Л. Петражицьким [55], який у повному обсязі відчув на собі усі відтінки рузського більшовицького миру можуть бути описані у наступному: коли молодий російський обиватель знаходиться в глибинній Росії, то його оточує багнюка, як в батьківському помешканні, так у публічному просторі[56]. До якої додається безпробудне п’янство батьків,  родичів та знайомих [57]. В школі він стикається із не повагою та приниженнями. У публічному просторі чує про грубе порушення прав знайомих поліцією та судами. Будь-яких перспектив в рідній місцевості реалізуватися така людина не має. Усі хороші посади розподілені та продані між представниками влади – працівниками ФСБ, прокуратури, поліції, суду та ін.

В такій державі молодій людині ще більше наростає імперативна емоція однобічної злоби (озлобленості), яку він не може реалізувати із страху бути жорство покараним державної владою: «згнити у тюрмі». Доля алкоголіків і туберкульозників, що провернулись із місць позбавлення волі та які не часто доживають до п’ятдесяти років в нього також перед очима. Іншими словами, реалізувати свою озлобленість щодо інших осіб по великому рахунку така особа не може в середині держави. Інколи це виливається у хуліганське безпричинне побиття подібних собі за старою російською  приказкою – «погнали наші городських». Однак у повному обсязі емоція переживання приниження не згасає.

І тут йому путінський режим надає прекрасну можливість реалізувати імперативну емоцію злоби (озлобленості) в імперативно-атибутивну площину, яка слушно характеризувалась народним російськими гаслами: «На Берлін!», «Можемо повтори!». Також гасла про великодержавність Росії (імперії): «Встаєм с колен!». Для того, щоб спрямувати накопичену агресію зовні працює викопрофесійна та дуже високооплатна пропаганда. Яка 24 години на добу, в основному агресивно, а коли й витончено бомбардує обивателя росіянина, що в усіх їх бідах винне Західне суспільство під вплив якого попала Україна, яку захопили «нацики» і «бандеровці». Яких треба знищувати, адже вони за твердженням пропагандиста В. Соловьова та йому подібних є ворогами російського народу.

Коли такий «воїн» попадає в Україну він вже повністю є вмотивованим вбивати, грабувати, ґвалтувати українців, адже кожний, хто не зустрічає російсько-терористичні війська з «квітами», хто не вважає себе москалем (росіянином), а має наглість стверджувати що, «Я є Українець», визнається ним «нациком», який не має прав, а тільки обов’язок підпорядкуватися грубій рашиській силі, включно до позбавлення гідності, недоторканості, здоров’я та життя.

Коли такі імперативні емоції пересічного російського «воїна» щодо бажання повної покори натикаються на психологічний атрибутивний опір  українців у них виникає агресія, яку треба гасити. Єдиний шлях її погасити для цивільної особи це протипоставити загарбнику психологічну незламність та довести йому страх незворотного покарання. Вони, люди, які виховані в імперії страху, іншого дієвого способу протидії накопиченій злоби не розуміють. Приклад, вбитих, зґвалтованих, покалічених цивільних людей в Бучі, Ірпіні, Гостомелі показав, що не супротив агресору не є способом залишитися живим [58]. Для українських військових усе дуже просто. Вони майстерно доводять москалям страх смерті: або здавайся в полон або будеш знищений.

Тому, основним чинником захисту від російсько-терористичний осіб  є їх знищення (нейтралізація за можливістю). Краще загинути зі зброєю в руках, захищаючи свою дружину, дітей, батьків, чим бути застреленим, як тварина із зав’язаним кінцівками, а дружина та дочки будуть зґвалтовані та вбиті, малолітній син стане сивим у віці шести років[59]. Українська влада, видала громадянам зброю для такого озброєного самозахисту. Її треба використовувати за призначенням: «Вбий москаля, який зайшов у приватну оселю! Інші москалі нехай бояться!» – нехай відчувають психологічно вбивчі атрибутивні емоції, що випромінюють на них громадяни України [60]. Знову не хочеться в науковій статті гасел, проте не можу не написати, що за українцями права: Москалі будуть знищені [61]! Перемога за Українським Народом!

5. Що треба зробити щоб трагедія Маріуполя, Волновахи, Бучі, Гостомеля, Ірпіня, Харкова, Чернігова, Сум, Києва та інших знищених населених пунктів України більше не повторилася?

По-перше, потрібно змінити мислення більшості громадян (підданих) демократичних держав: за демократичні цінності треба боротися і платити. Добровільно йти на тимчасовий утиск своїх фінансових, матеріальних і комфортних прав та інтересів. Адже, тоталітарні та авторитарні режими активно наступають на демократичні цінності усіх правових держав. Україна знаходиться на передньому у прямому сенсі цього слова фронті захисту Західних цінностей. Усі без винятку, народи Західного світу мають це зрозуміти, що українці зараз помирають за їх демократичні цінності. За свободу та майбутній достаток. Українці не просять, а вимагають від громадян інших демократичних держав затягнути паски та з розумінням відноситися до тимчасової інфляції, стрімкого подорожання газу, пального. Тимчасового, в цілому, зниження  життєвого рівня. Адже, якщо паде Україна, загарбання рашистами та іншими тоталітарними режимами інших демократичних держав це – тільки питання часу.

Також треба задуматися виборцям Угорщини, Молдови та Грузії. Адже «загравання» з Росією вже приводило ці держави в стан окупованих. Не повторюйте помилок минуло. Вам треба позбавитися своїх урядів, що заграють, або бояться Путіна. Не подумайте, що я закликаю до будь – якого повалення конституційного ладу в цих суверенних державах. Ви це маєте зробити у демократичний конституційний спосіб шляхом чергових чи позачергових виборів.

По-друге, Путін завжди включно до своєї смерті буде шантажувати Світ застосуванням ядерної зброї. Не треба цього боятися. Не треба зважати на добру волю російського диктатора. Треба, його ізолювати у бункеру, щоб сигнал на запуск ядерної тріади та тактичної ядерної зброї не вийшов із підземелля. Паралельно, усім розвідкам демократичних держав у координації, необхідно працювати із низовою ланкою офіцерів ракетників, моряків та пілотів, щоб жодний із них не виконав злочинний фатальний для їх та їх сімей наказ, не запустив ракети чи (та) не вистрілив тактичною ядерною зброєю. Усі названі особи, мають отримати безпекові гарантії від Західних держав, достойне по життєве фінансове забезпечення для себе та членів своєї родини.

По-третє, урядам Західних держав не треба боятися і надати Збройним силам України наступальну сучасну зброю. Зараз, саме відсутність такої зброї не надає можливості деблокувати Маріуполь. По цій причині в Маріуполі від осколків снарядів бомб, куль, холоду та голоду помирають десятки тисяч громадян України. За ці смерті поряд із особами із російсько-терористичних війсь несуть відповідальність й уряди Західних держав, які бояться Путіна і не надають Україні наступальну зброю.

Українська нація одна із найбільш освічених в Західному світі. Частка осіб з вищою освітою в Україні сама висока в Європі. Для українських воїнів освоїти складу сучасну західну зброю не представляє значної проблеми.

Нам потрібні сучасні винищувачі, штурмовики та танки. Сучасні системи середньої та дальньої протиповітряної оборони. Без домінування у повітрі наступати, зокрема і на Маріуполь не можливо. Досить боятися. Закликаємо Вас до цього. Засади зрозумілі – Путін божевільний ворог для Західного світу. Український народ готовий його знищити разом із його збройними силами. Для цього нам дуже потрібна сучасна наступальна зброя.

Одночасно треба зазначити, що українці й самі можуть виготовляти хорошу зброю. Треба тільки фінансування. Ми були кращими, у масовому виготовленні балістичних ракет. «Фатальна помилка» долі, що зараз ми через хибні міжнародні зобов’язання та економію на ракетній обороні найбіліше страждаємо від російських ракет. Не маючи власних. В короткі терміни наші геніальні конструктори готові допрацювати, а приватний бізнес виготовити сотні (тисячі) високоточних, відносно дешевих вітчизняних ракет. На кожний ракетний обстріл москалів, ми маємо відповідати десятком з тими же фінансовими затратами.

По-четверте, після перемоги у Третій світовій війні, яку за своєю сутністю при підтримці Західного світу веде Україна система міжнародної безпеки має бути змінена. При чому, тут самим важливим є не форма, а сутність. Західна спільнота не має допускати, а якщо вже сталося не визнавати і всіма заходами нейтралізувати будь-які нові тоталітарні й авторитарні режими.

По-п’яте, громадянам України треба розуміти, що основні битви у цій війні ще попереду. Путінський режим ніколи не піде на компроміс щодо України. Або ми його раби, або українське військо його знищить. На усіх рівнях треба здійснювати оборону держави, а ті із на хто знаходиться у відносному тилу мають вчитися захищати Вітчизну. Не дивлячись на те, що основні битви ще попереду, наша Україністка професійна армія (УПА) найнебезпечніший етап війни вже виграла. Однак підрозділи Збройних сил України потребують поповнення. Крім того, мають формуватися нові підрозділи Збройних сил України. Без них перемоги не буде. Шановні чоловіки пункти військової комплектації нас чекають. Беремо приклад, із десятків тисяч добровольців, що пішли на війну у першій партії[62]. Значна частина із них поранені, деякі герої загинули, треті потребують ротації та хоча б короткого відпочинку.

Трагедія Маріуполя, Волновахи, Бучі, Ірпіня, Гостомеля, Харкова, Чернігова, Сум, Херсона, Миколаєва, Козачих Лагерів та інших населених пунктів України не повинна повторися. Чоловікам українцям треба професійно брати в руки зброю. Ми не можемо допустити, щоб наших жінок і дочок надалі ґвалтували нелюди. Москалі мають бути знищені, або взяті у полон. Росіяни мають жити в Росії.

ВИСНОВКИ. Отже, у м. Маріуполі березні-квітні 2021р. військо-політичне керівництво Росії та конкретні особи російсько-терористичних військ влаштували для безвинних мешканців міста Маріуполь рукотворне Земле «пекло», яке за більшістю ознак відповідає Біблійному. Відповідно покарання їм за це діяння їх дітям, внукам, правнукам і так далі, до сьомого покоління, буде не тільки юридичне однак й Боже. При цьому, українська влада та світова спільнота має виконати свій юридичний обов’язок, щоб жодний пілот та артилерист, який знищував житлові будинки та інфраструктуру міст, жодний танкіст, що стріляв по них та їх безпосередні начальники не уникнули справедливого кримінального покарання. Щоб жодний, рашиський ублюдок, який вбивав полонених, грабував, ґвалтував українок не уникнув кримінального суду за злочини проти людяності.

Міжнародний кримінальний суд за військові злочини та злочини проти людяності, які скоєнні і ще будуть скоєнні рашистами в ході Вітчизняної війни українського народу 2014- рр. має бути проведений саме в Маріуполі – Маріупольським міжнародним кримінальним судом.

Правовий статус захисників, волонтерів та інших публічних суб’єктів, які рятують жителів Маріуполя від російсько-терористичного пекла є геройським, за засадою, що: жодний не має бути забутий, шляхом публічного вшанування. Загиблі герої мають бути увіковічнені у народній пам’яті, їх сім’ї пожиттєво забезпечені достойними державними фінансами.

Світова спільнота має виробити дієві заходи не допущення трагедії Маріуполя, Волновахи, Бучі, Гостомеля, Ірпіня та інших населених пунктів України, не тільки шляхом справедливого покарання винних, однак впровадження надійних міжнародно-правових заходів не допущення приходу та утвердження у влади політиків (політичних сил), які сповідують тоталітарні цінності, хочуть залишатися при владі більше 10 р., висловлюють політичні гасла щодо порушення суверенітету та територіальної цілісності інших держав, знищують опозицію в середині держави. Не треба чекати, нового Путіна, нового диктатора, якщо після ІІІ світової війни міжнародна спільнота не виробить заходи попередження приходу до влади тоталітарних режимів, то IV світова війна це тільки питання часу, на привеликий жаль.

На прикладі практичних суспільних заходів, які забезпечувались мудрим українським народом у Маріуполі в березні 2022р., було доведено, що право і публічне «Ангельське адміністрування» може існувати у «пеклі». Це право не позитивне. Це вічні цінності поки буде існувати людський Всесвіт – право природне, соціальне та психологічне.

[1] Кулеба розповів, про що вони з Резніковим домовилися на зустрічі з Байденом. Факти ICTV. 2022. https://www.youtube.com/watch?v=RlQUeJBpDAo

[2] Hilary McQuilkinMeghna Chakrabarti. What Putin’s destruction of Grozny in 1999 means for Ukraine. 2022.

https://www.npr.org/2022/03/12/1085861999/russias-wars-in-chechnya-offer-a-grim-warning-of-what-could-be-in-ukraine

[3] Росія поновила бомбардування Алеппо. ВВС. 2016. https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/10/161012_syria_aleppo_bombing_or

[4] Hilary McQuilkinMeghna Chakrabarti. Цит. Праця.

[5] Маріуполь каже «Так!» розвитку культури та підприємництва. Маріуполь. 23 лютого 2022 р. https://mariupolrada.gov.ua/news/mariupol-kazhe-%C2%ABtak%C2%BB-rozvitku-kulturi-ta-pidpriemnictva

[6] Частина вулиць Маріуполя тимчасово без води. Маріуполь. 24 лютого 2022 р. https://mariupolrada.gov.ua/news/chastina-vulic-mariupolja-timchasovo-bez-vodi621729ab39b4f

[7] Вадим, Бойченко. Здавати Маріуполь ніхто не збирається. Маріуполь. 24 лютого 2022 р. https://mariupolrada.gov.ua/news/vadim-bojchenko-%C2%ABzdavati-mariupol-nihto-ne-zbiraetsja%C2%BB

[8] У Лівобережному районі стався обстріл. Маріуполь. 24 лютого 2022 р. https://mariupolrada.gov.ua/news/u-livoberezhnomu-rajoni-stavsja-obstril

[9] Об 01:00 Укрзалізниця надсилає додатковий склад з Маріуполя до Львова. Маріуполь. 24 лютого 2022 р.. https://mariupolrada.gov.ua/news/ob-0100-ukrzaliznicja-nadsilae-dodatkovij-sklad-z-mariupolja-do-lvova

[10] Термінове звернення Вадима Бойченка: Ми боремося за нашу свободу. Маріуполь. 28 лютого 2022р. https://mariupolrada.gov.ua/news/terminove-zvernennja-vadima-bojchenka-mi-boremosja-za-nashu-svobodu

[11] Маріуполь звертається за терміновою допомогою!. Маріуполь. 28 лютого 2022 р. https://mariupolrada.gov.ua/news/mariupol-zvertaetsja-za-terminovoju-dopomogoju

[12] В Маріуполі жахлива гуманітарна ситуація. Люди залишились без світла, води та їжі, – мешканець Маріуполя. Експерсо. 19 березня, 2022 р. https://espreso.tv/v-mariupoli-zhakhliva-gumanitarna-situatsiya-lyudi-zalishilis-bez-svitla-vodi-ta-izhi-meshkanets-mariupolya

[13] Обстрілювати Маріуполь Донецької області російські війська почали від першого дня повномасштабного вторгнення РФ до України. ТСН. 20 березня 2022 р. https://tsn.ua/ato/gumanitarne-peklo-v-mariupoli-vse-scho-vidomo-pro-zvirstva-okupantiv-ta-situaciyu-v-misti-2014009.html

[14] Анастасія, Коріновська. Ізоляція, вибухи та зруйнована школа. Маріуполь. СУСПІЛЬНЕ. 15 березня 2022. ·https://suspilne.media/217592-izolacia-vibuhi-ta-zrujnovana-skola-mariupol-suspilne-videonovini/

[15] Обстрілювати Маріуполь Донецької області російські війська почали від першого дня повномасштабного вторгнення РФ до України. ТСН. 20 березня 2022 р. https://tsn.ua/ato/gumanitarne-peklo-v-mariupoli-vse-scho-vidomo-pro-zvirstva-okupantiv-ta-situaciyu-v-misti-2014009.html

[16] Донецька обласна державна адміністрація. 28 березня 2022 р. https://dn.gov.ua/news/zagalnonacionalna-hvilina-movchannya-za-zagiblimi-vnaslidok-zbrojnoyi-agresiyi-rosijskoyi-federaciyi-proti-ukrayini2803

[17] Обстрілювати Маріуполь Донецької області російські війська почали від першого дня повномасштабного вторгнення РФ до України. ТСН. 20 березня 2022 р. https://tsn.ua/ato/gumanitarne-peklo-v-mariupoli-vse-scho-vidomo-pro-zvirstva-okupantiv-ta-situaciyu-v-misti-2014009.html

[18] Олександр, Янковський. Маріуполь небезпечніший за Сирію. Нові свідчення після евакуації з блокадного міста. Радіо Свободи. 22 березня 2022. https://www.radiosvoboda.org/a/novyny-pryazovya-mariupol-syriya-blokada/31763825.html

[19] Олена, Рощіна. У Маріуполі загинули майже 5 тисяч людей, в облозі – 170 тисяч. Українська влада. 28 березня 2022 р. https://www.pravda.com.ua/news/2022/03/28/7335261/

[20] Українські військові в Маріуполі не готові полишити в місті своїх поранених і загиблих побратимів – Президент України. Донецька обласна державна адміністрація. 27 березня 2022.  https://dn.gov.ua/news/ukrayinski-vijskovi-v-mariupoli-ne-gotovi-polishiti-v-misti-svoyih-poranenih-i-zagiblih-pobratimiv-prezident-ukrayini

[21] Олег, Жданов. Другий наступ, вогняне кільце ЗСУ. 28 березня 2022 р. Україна 24. https://www.youtube.com/watch?v=_n2JNwiQEzw

[22] Кримінальний кодекс Російської Федерації від 5 червня 1996 р. http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody&nd=102041891

[23] Федеральний закон про війська національної гвардії Російської Федерації. 2022. http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_200506/

[24] Галунько В. Людина, війна та держава. Академія адміністративно-правових наук. 2022. https://www.ssaals.com.ua/?p=8646

[25] «Говорять застінки» на основі свідчень жертв полону та тортур. 2018. https://truth-hounds.org/wp-content/uploads/2018/05/Report_Torture_ukr_NED.pdf

[26] Кримінальний кодекс Російської Федерації від 5 червня 1996 р. http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody&nd=102041891

[27] Зрадники з “Л/ДНР” пограбували людей та вбили учасників АТО. Знайшли за фотографіями, які висіли в школі, учасників АТО і розстріляли їх. 2022. https://news.obozrevatel.com/ukr/society/na-mikolaivschini-zradniki-z-ldnr-pograbuvali-lyudej-ta-vbili-uchasnikiv-ato-kim.htm

[28] Збитий льотчик літака РФ підтвердив наявність родичів на Полтавщині та у Харкові. 2022. https://kp.ua/life/a645606-vzjatyj-v-plen-letchik-iz-kryma-podtverdil-chto-v-poltavskoj-oblasti-zhivut-eho-roditeli

[29] Миротворець. 2022. https://myrotvorets.center/criminal/kosik-sergej-sergeevich/

[30] Для бомбардування українських міст авіація окупанта використовує некеровані авіаційні бомби. Головне управління розвідки Міністерства оборони України. 2022. https://gur.gov.ua/content/dlia-bombarduvannia-ukrainskykh-mist-aviatsiia-okupanta-vykorystovuie-nekerovani-aviatsiini-bomby.htmlмґяч

[31] Головне управління розвідки Міністерства оборони України. https://gur.gov.ua/content/list-of-news.html

[32] Там само.

[33] У Бучі знайшли 280 людей, похованих у братських могилах. вулиці всіяні тілами мертвих людей. 2 квітня 2022 р. https://kyiv.media/news/u-buchi-znajshly-280-lyudej-pohovanyh-u-bratskyh-mogylah

[34] Біля Києва знайшли тіла мертвих голих жінок: окупанти намагалися їх спалити. 2 квітня 2022 р. https://kyiv.media/news/bilya-kyyeva-znajshly-tila-mertvyh-golyh-zhinok-okupanty-namagalysya-yih-spalyty

[35] Знайдено тіла старости села Мотижин та її чоловіка, яких орки тримали в полоні 2 квітня 2022 р. https://kyiv.media/news/znajdeno-tila-starosty-sela-motyzhyn-ta-yiyi-cholovika-yakyh-orky-trymaly-v-poloni

[36] У Бучі знайшли 280 людей, похованих у братських могилах. Вулиці всіяні тілами мертвих людей. 2 квітня 2022 р.

[37] Вадим, Бойченко. Про боротьбу Маріуполя проти російських окупантів. 27 лютого 2022 р. Маріуполь.  р. https://mariupolrada.gov.ua/news/vadim-bojchenko-pro-borotbu-mariupolja-proti-rosijskih-okupantiv

[38] Герой України командир полку “Азов” Прокопенко. Ситуація у Маріуполі, знищення росіян, драмтеатр. 31 березня 2022. https://www.youtube.com/watch?v=JCDdBVwrO3A

[39] Заступник командира полку «Азов» (позивний Калина). https://www.youtube.com/watch?v=ODb-dLJqGQc

[40] До Маріуполя для евакуації людей відправили 45 автобусів: перелік гуманітарних коридорів на 31 березня. ТСН. https://tsn.ua/ato/do-mariupolya-dlya-evakuaciyi-lyudey-vidpravili-45-avtobusiv-perelik-gumanitarnih-koridoriv-na-31-bereznya-2025187.html

[41] Михайло, Штекель. Дві автоматні черги по автівці з жінками, що виїжджала «зеленим коридором» із Маріуполя – свідчення. Радіо Свободи. 24 березня 2022 р. https://www.radiosvoboda.org/a/journalistka-mariupol-zeneniy-koridor-obstril/31767307.html

[42] Відбулася позачергова сесія Маріупольської міської ради. Маріуполь. 1. Квітня 2022 р. https://mariupolrada.gov.ua/news/vidbulasja-pozachergova-sesija-mariupolskoi-miskoi-radi

[43] Для евакуації з Маріуполя все готово. Запасного варіанту немає. ООН. 1 квітня 2022 р. https://news.un.org/ru/tags/mariupol

[44] “Це один суцільний злочин РФ” – Дмитро Кулеба про Маріуполь. Свобода слова на ICTV. 21 березня 2022 р. https://www.youtube.com/watch?v=71lb1dDHQKY; Макрон після розмови з Путіним заявив, що умови для проведення евакуації жителів Маріуполя наразі не дотримані. 30 квітня 2022р. https://ua.interfax.com.ua/news/general/819299.html

[45] Вадим Бойченко – в Мариуполе с момента начала войны только официально около пяти тысяч погибших. 30 березня 2022р. https://www.youtube.com/watch?v=f6_DgN1JY40; Хлопець із Маріуполя зміг вийти на зв’язок та показав реалії міста та як виживають люди. https://www.youtube.com/watch?v=mKQYZSi9y3M&t=161s

[46] Про кількість та персональний склад, депутатів Маріупольської міської ради, які покинули місто, чи до кінця розділили з громадянами жахливу участь жителів достовірної інформації немає, це авторське припущення.

[47] Богдан, Кротивич. Непохитний Маріуполь – криваві сльози за місто-мученик. 3 квітня 2022р. https://www.youtube.com/watch?v=JJfFgoFY3uE

[48] Дівчинка з Маріуполя вела влог, поки перебувала в оточеному рашистами місті. https://www.youtube.com/watch?v=CHg2Wn8SgJk

[49] Вижили з Маріуполя. Оповідання мешканців та біженців із блокадного Маріуполя. Новини Донбасу. 31 березня 2022. https://www.youtube.com/watch?v=-5SE4Awe20c

[50] Маріуполь: могили викопують на вулицях, ті, що вижили, ховаються в підвалах. 21 березня 2022р. https://www.youtube.com/watch?v=DEZTI7nB204

[51] Резолюція № 690 (1979) Парламентська асамблея Ради Європи “Декларація про поліцію” (Страсбург, 8 травня 1979 року). Верхова Рада України. 2022. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_803#Text

[52] Володимир, Огризко. Російські військові можуть завадити Путіну натиснути на ядерну кнопку. 2022. https://www.youtube.com/watch?v=5J5_ycGrFts

[53] Чому російські матері ненавидять своїх дітей? https://armyinform.com.ua/2022/03/13/chomu-rosijski-materi-nenavydyat-svoyih-ditej/

[54] Перехоплені СБУ розмови оккупантів 02.04.2022. https://www.youtube.com/watch?v=rFh9a0DpApU

[55] Галунько В. та ін. Теорія держави і права. За ред. В. Шкарупи. Херсон: ХМД, 2010. С. 100-101.

[56] Російська бідність: існування на межі життя та смерті. https://www.youtube.com/watch?v=Vb1IymGkBjI

[57] Російське горе: алкоголь замість сім’ї https://www.youtube.com/watch?v=5Kj2U2TTVkw

[58] Розстрілювали, знущалися з дівчат, грабували: Знищені танки та БМП оккупанта на Київщині. https://www.youtube.com/watch?v=ScDsNkQ-6lc

[59] У Маріуполі російські окупанти кілька днів по черзі ґвалтували жінку на очах у її 6-річного сина. Жінка померла від ран. Її маленький син – посивів. 3 квітня 2022 р. https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3445042-u-mariupoli-rosiani-gvaltuvali-zinku-na-ocah-u-6ricnogo-sina-vin-posiviv-ombudsman.html

[60] Не лише ЗСУ, а й місцеві жителі утилізують окупантів! https://www.youtube.com/watch?v=nys0Z3sEpMQ

[61] Не треба мені обвинувачувати у рософобії. Адже, москалями є не усі росіяни, а тільки ті із них, що без запрошення знаходяться в Україні.

[62] Суддя Верховного Суду з Херсона пішов захищати Україну зі зброєю в руках. 2022. https://most.ks.ua/news/type/1/url/suddja_verhovnogo_sudu_z_hersona_pishov_zahischati_ukrajinu_zi_zbrojeju_v_rukah; Війна показала людей справжніми: Макс Барських Вступив до лав ЗСУ. 2022. https://likein.ua/vijna-pokazala-lyudej-spravzhnimi-maks-barskih-vstupiv-do-lav-zsu/