У монографії вдосконалено теорію держави економічно активних громадян, яка є чинником соціального прогресу. Відповідно до цієї теорії Людина є вищою цінністю, вона є вільною і має позбутися феодального обов’язку бути слухняним громадянином держави, умови життя в якій її не задовольняють. Людина має право вибрати собі державу для реалізації своїх розумних планів чи створити разом з однодумцями нову, не порушуючи при цьому прав і свобод громадян інших держав.
Одночасно громадянин (підданий) зобов’язаний дотримуватися норм права та обороняти від зовнішньої агресії державу, яка надала йому достойні умови для життя, праці, відпочинку, творчості, не порушувала і забезпечувала йому права і свободи. Громадян зобов’язаний чинити опір будь-якій публічній владі, що грубо порушує його права і свободи.
Призначається для студентів (аспірантів), учених, політиків, економічно активних осіб, усіх, хто цікавиться аналізованою проблематикою.
© В. Галунько
https://orcid.org/0000-0003-1619-5028
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА до другого видання 5
ПЕРЕДМОВА до першого видання (2014 р.) 8
РОЗДІЛ 1. ЛЮДИНА І ДЕРЖАВА У СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ 11
1.1. Історія розвитку держави у країнах стародавнього світу 11
1.2. Історія вчень про громадянина і державу Стародавньої Греції 16
1.3. Громадянин і Стародавній Рим 20
Висновки до розділу 1 25
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ
Й ДЕРЖАВИ 29
2.1. Людина, культура та держава 29
2.2. Людина, релігія та держава 47
2.3. Людина, економіка та держава 50
2.4. Людина, екологія та держава 59
2.5. Людина, політика та держава 64
2.6. Людина, війна та держава 69
Висновки до розділу 2 82
РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ЕКОНОМІЧНО АКТИВНИХ
ГРОМАДЯН 91
3.1. Сутність держави економічно активних громадян 91
3.2. Де взяти територію для держави економічно активних людей? 98
3.3. Населення держави 103
3.4. Апарат публічної влади 106
3.5. Правова система 107
3.6. Податки 109
3.7. Традиційно-публічна теорія забезпечення непрацездатних
в державі економічно активних громадян 109
3.8. Державний примус 118
3.9. Зовнішні атрибути та соціальний прогрес держав економічно
активних громадян 119
Висновки до розділу 3 121
РОЗДІЛ 4. ОБОРОНА ДЕРЖАВИ НА ПРИКЛАДІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ВІД 2014 РОКУ 127
4.1. Вітчизняна війна Українського народу (період 2014–2015 рр.) 127
4.2. Російський неофашизм: теоретико-методологічні засади та напрямки протидії в Україні 134
4.3. Вітчизняна війна Українського народу з російською агресією
(лютий-квітень 2022 р.) 140
4.3.1. Обґрунтування потреби публічного адміністрування народного українського супроводу щодо відбиття російської агресії 141
4.3.2. Причини та первинний перебіг відбиття російської агресії
в Україну 142
4.3.3. Видання невідкладних індивідуальних актів як інструментів публічного адміністрування, що юридично запустили процес відбиття російської агресії в Україну 145
4.3.4. Заходи заохочення, переконання та примусу в умовах Народної війни українського народу з російською агресією 147
4.3.5. Удосконалення публічного адміністрування Народної війни Українського народу з російською агресією та заходи щодо
її неповторення 148
4.4. Маріуполь: березень-квітень 2022 р., пекло, відвага та право 150
4.4.1. Попередній аналіз емпіричного матеріалу 150
4.4.2. Правовий статус суб’єктів російсько-терористичних військ, що здійснюють вбивстві цивільних осіб та руйнування Маріуполя 155
4.4.3. Правий статус суб’єктів права, які беруть участь в обороні Маріуполя та захисті (порятунку) цивільного населення від російсько-терористичних дій 161
4.4.4. Теорія природного права, соціологічне та психологічне згладжування гуманітарної катастрофи в Маріуполі 163
4.4.5. Що треба зробити, щоб трагедія Маріуполя, Волновахи, Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Харкова, Чернігова, Сум, Києва та інших знищених населених пунктів України більше не повторилася? 169
ПІСЛЯМОВА 173
ПЕРЕДМОВА
до другого видання
Від моменту виходу першого видання монографії пройшло вісім років. Вона писалася в момент глибинних і трагічних роздумів періоду Революції Гідності як науковий продукт усього прожитого мною наукового та переднього життя щодо поглядів на місце й роль держави в житті людини в їх нерозривному зв’язку.
Монографію було створено під впливом загострених емоцій від соціальної несправедливості та грубого порушення прав громадян злочинним режимом Януковича , який у свою чергу потрапив під вплив антилюдського режиму російського диктатора Путіна . При цьому монографія була закінчена в кульмінаційний момент Революції – із розстрілом учасників мирних протестів, коли ми вірили в перемогу, однак недодиктатор (Янукович) ще перебував на Банковій. До перемоги залишався один крок, проте він ще на момент закінчення написання монографії не настав.
Тим самим перше видання монографії, крім об’єктивного підходу до наукової природи людини й держави в їх нерозривному зв’язку, безпосередньо чи опосередковано відбиває трагізм і велич Революції Гідності 2013 – 2014 років.
Здійснюючи критичний аналіз засадничих положень і пропозицій першого видання монографії в умовах сьогодення хочу зазначити, що переважна більшість із них є такими, що не втратили своєї актуальності та будуть практично повторені (лише із внесенням редакційних правок) у другому виданні. Разом із тим вітчизняне та міжнародне суспільне життя об’єктивно вимагає доповнення новими засадничими положеннями, що виникли за цей відносно невеликий, однак дуже динамічний період.
Крім того з пройденим часом стає зрозумілим, що деякі позитивні, проте дещо утопічні положення, є нежиттєздатними; ліберальні підходи потребують радикалізації, і, навпаки, консервативні підходи – альтернативного, більш демократичного розвитку.
Отже, провідними подіями та явищами, що сталися по закінченні написання першого видання монографії, є: перемога Революції Гідності, зрада Батьківщині і втеча Януковича; глобальне загострення конкуренції між демократичними та авторитарними державами, в яких тимчасово більш успішними були деякі авторитарні режими, насамперед китайська комуністична партія, яка має монополію на владу в Китаї ; зростання впливу популістських партій у країнах-учасницях ЄС; відповідно прихід до влади популістських лідерів у таких демократичних державах, як США (Трамп) , Угорщина (Орбан) , Туреччина (Ердоган) ; порушення принципу змінності поколінь у КНР ; нездатність української еліти, що перебуває при владі сформувати незалежні суди та антикорупційні ограни ; прихід у космічну діяльність приватного капіталу, що дало поштовх для здешевлення космічної діяльності як результат планування створення відносно незалежних від земних держав колоній на Марсі та великих автономних космічних островів ; перехід авторитарного режиму Путіна до прямої військової агресії проти демократичного світу через військову агресію в Україні .
Усе це стало емпіричним матеріалом для другого видання задля подальшого розвитку, удосконалення та формування нових засад взаємодії людини й держави на рівні теоретичного узагальнення.
На жаль, знову, як і в першому разі, це видання написано в умовах екстремального випробування для українського народу – прямої широкомасштабної військової агресії путінського режиму в Україну . Його метою є перетворення за допомогою грубої військової сили, через порушення засад міжнародного гуманітарного права України в повністю залежну від Росії маріонеткову державу, в якій планується знищувати громадян за політичними поглядами, релігійною належністю, поглядами на історію, цивілізаційні цінності . Зрозуміло, що путінському режиму нічого з цього зробити не вдасться через супротив народу України, проте це суттєво вплине на розвиток теорії форм знищення та недопущення в майбутньому таких гострих форм сучасного фашизму.
Хочеться зазначити, що перше видання монографії не користувалось широким попитом серед наукової, політичної та громадської еліти та студентства. У цьому немає нічого дивного, адже дослідження значно випереджує сучасне життя та спрямоване в майбутнє. Така ж доля чекає й друге видання, з цим ваш покірний автор не тільки змирився, однак і згордився, адже певну увагу до аналізованої монографії присвятять наступні покоління вчених, а вже з їх подання – майбутні політики, юристи, громадські діячі та найголовніше для мене – майбутні студенти. Заради цього я маю щастя жити і творити науку.
Весь ваш, професор Валентин Галунько
ПЕРЕДМОВА
до першого видання (2014 р.)
Держава є одним із найважливіших феноменів сучасності, третім після Людини та Землі. У цій тріаді держава є найбільш молодим утворенням. Згідно з астрономічними та геологічними даними орієнтовний вік Землі становить 4,5-5 млрд. років. Близько 3-3,5 млрд. років тому на нашій планеті зародилося життя. Майже 2 млн. років тому на Землі з’явилася людина, а 195 тис. років тому зробила перші кроки людина сучасного вигляду «Homo sapiens» , і лише близько 5,5 тис. тому виникають перші держави. Держава виникає на певному етапі розвитку людства як його історичний продукт, що призначений для задоволення потреб людей.
Перші держави відбивали потреби незначного панівного класу, який експлуатував іншу значно більшу частину людей. Іншими словами, невід’ємною ознакою держав є соціальна нерівність. Однак якщо звернутися до провідного критерію якості життя – його тривання, то побачимо, що в додержавний період 40% людей вмирали у віці до 14 р., а в перших державах цей показник зріс до 20-30 рр. У сучасних державах люди живуть в середньому близько 70 р. Іншими словами, переважна кількість держав, незважаючи на соціальну нерівність, загалом покращують умови життя своїх громадян.
Тим самим держава для Людини є об’єктивною цінністю не тільки через формальну належність до громадянства (підданства) певного об’єднання, але й для забезпечення належного фізичного існування та духовного розвитку.
Проте держава не є першим суспільним феноменом: суперечки, хто є першим, залишилися в історії та перегляду не підлягають. Найвища цінність – це Людина, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність – поряд із правом володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Усі інші цінності, включно й держава, є вторинними і мають своїм призначенням забезпечувати належні умови для фізичного й духовного життя Людини. В останній тезі й полягає перше сутнісне розуміння нами держави як відповідного суспільного механізму забезпечення достойного та щасливого життя людей.
Другим стрижнем розуміння місця й ролі держави є визначення дозволених меж втручання її у свободу Людини. У цьому аспекті треба чітко зазначити, що держава має право обмежувати свободу Людини тільки в разі відновлення порушеного права іншої особи.
Третім стрижнем є принцип зобов’язальної ролі держави перед громадянами. Держава не має бути опікуном над Людиною. Вона створює правовий механізм взаємодії з іншими особами, щоб працездатний громадянин міг самостійно своєю працею забезпечити свої матеріальні й духовні потреби. Держава не може мати монополії над Людиною, будь-яка фізична особа має право припинити свій юридичний зв’язок із державою.
У свою чергу держава вправі вимагати від фізичних і юридичних осіб виконання перед нею певних обов’язків, передусім сплачувати податки, які йдуть на забезпечення функціонування нечисленного державного апарату.
Четвертим основоположним чинником нашої праці є визначення правового режиму держави, яку ми описуємо. Він має бути ліберальний, за виключенням тих осіб, які порушують права, свободи і законні інтереси інших. Для порушників прав і свобод людей держава має бути радикальною, мати механізм ефективного відновлення порушених цінностей. Іншими словами, ми беремо за основу ліберально-радикальний режим.
Зазначимо, що ми не прив’язуємося в дослідженні до конкретної держави та не будемо намагатися давати пропозиції, як удосконалити наявні держави. Ми формуємо теорію держави, в якій для громадян мають бути створені ідеальні умови, щоб ті на основі своєї продуктивної праці жили багато і щасливо. А вже справа політиків – прислухатися до нас чи ні.
Людство стоїть на порозі значних змін. У період глобалізації та поступового позбавлення монополії державної влади над громадянами майбутнє будуть мати лише ті країни, які створять для людей кращі умови існування. Держави, в яких порушуються права людини, та держави, влада яких здійснює довгострокову популістську соціальну політику, припинять своє існування.
Будь-яка держава несе на собі історичне навантаження, має свій початок і кінець. Будуть зникати наявні держави та на їх місці утворюватися нові. Цей процес є об’єктивним. Виникає питання: коли держава має припинити своє існування? Відповідь очевидна: у той момент, коли її громадянам стане зрозумілим, що, незважаючи на постійні зміни влади (або диктатуру однієї сили), формальне соціальне утворення не може задовольнити їхні розумні потреби, коли в інших державах люди живуть значно краще.
Наступним чинником потреби розвитку теорії ідеальної держави є те, що в недалекому майбутньому буде широко здійснюватись освоєння водної поверхні океанів, а в подальшому – колонізація нових планет та інших утворень необ’ємного космічного простору. Об’єктивно, що на цих просторах будуть виникати нові держави.
Держава не є найвищим благом, вона – засіб для створення людям умов для багатого і щасливого життя. Люди не тільки мають право вибирати собі громадянство, але й об’єднуватись та створювати нові держави відповідно до норм міжнародного права. Перешкоджання державними чиновниками окремих країн реалізації об’єктивного права людей на багате і щасливе життя в новоствореній державі є не тільки протиправною, але й безперспективною справою.
Нові держави будуть виникати не на голому місці, а на певній соціальній, економічній, національній, класовій, ідеологічній, релігійній платформі, але для людства важливо, щоб такою платформою була теорія правової соціальної держави з ринковою економікою, в якій ефективно будуть забезпечуватися права і свободи кожної Людини.
Творці нових держав мають ураховувати позитивний досвід світової культурної спадщини. Запрошуємо Вас в екскурс до підвалин створення держави для економічно активних громадян. Хай вам щастить!