Стаття вперше опублікована: SOCIAL SECURITY BENEFIT WITHIN LEGAL MATTER OF THE WESTERN WORLD: DEGRADATION FACTORS AND OPTIMIZATION PRINCIPLES. Lex Humana, v. 15, n.1, 2023, ISSN 2175-0947. Universidade Católica de Petrópolis, Rio de Janeiro, Brasill. 2023, https://seer.ucp.br/seer/index.php/LexHumana/article/view/2685/3598
Авторський переклад на українську
Пенсія в правовій матерії Західного світу: чинники деградації та засади оптимізації
В статті розкрито засади справедливості традиційно-публічної пенсійної системи. Здійснено критичний аналіз існуючих систем пенсійного забезпечення Західного світу. З’ясовано фактори пенсійного забезпечення, що призводять до програшу демократичними, правовими державами економічної конкуренції деяким авторитарним державам. Визначено що, засади традиційно-публічної пенсійної системи базуються на нерозривному зв’язку фінансового становища працюючих дітей з їхніми літніми непрацюючими батьками захищеного публічними юридичними гарантіями держав.
Ключові слова: батьки, деградація, демократія, діти, західний світ, конкуренція, оптимізація, пенсія, справедливість, юридичні гарантії
Introduction
Піклування про непрацездатних є однією з провідних рис, які відрізняють людство від тваринного світу. Одним із провідних елементів втілення цього в життя є пенсії, без яких не можливо уявити існування сучасного суспільства. Пенсія є провідним гуманітарним винаходом Західного світу та однією з найбільших соціальних та фінансових проблем. В умовах глобалізації, коли переважна кількість держав входять до Світової організації торгівлі здійснюється подолання технологічного відставання різних держав країн. Коли є рівні технологічні умови у фінансово-економічної конкуренції виграють ті держави, які не перевантажені пенсійним виплатами. Як наслідок це призводить до поразки правових демократичних, соціальних держав в міжнародній фінансовій конкуренції порівняно з авторитарними, які не обтяжені соціальними турботами.
Так у своїй відомій праці про Китай, торгівлю та владу Stewart Paterson намагається дати відповідь на питання, чому економічна взаємодія Заходу з Китаєм зазнала невдачі. Чому вона призвела до падіння реальних доходів для багатьох громадян Західних державах. Призводить до сумніву у перевазі ліберальної ринкової економіки. Однією з ключових причин цого він називає прийняття Китаю до СОТ[1]. Ми не згідні з тим, що це основана причина. Хоча маємо зазначити, що в умовах СОТ Китай виграє у балансі зовнішньої торгівлі. Так, за даними Євростату у період з 2011 по 2021 рік в ЄС постійно фіксувалось дефіцит торгівлі з Китаєм, який збільшився з 129 мільярдів євро в 2011 році до пікового значення в 249 мільярдів євро в 2021 році. Середньорічні темпи зростання імпорту з Китаю за цей період становили 6%[2].
На наш погляд, досвід Китаю останніх десятиліть наглядно показує, переваги такої міжнародної інституції як СОТ. Інша справа, що Західні держави не змогли цими перевагами скористатися. Отже, прийняття держав, які розвиваються в СОТ не є причиною негативних наслідків для Західних держав. Механізми СОТ це вирівнювання правил міжнародної торгівлі між різними державами. На наш погляд, причинами фінансового відставання Західних держав від деяких Східних є внутрішня популістична політика та застарілі фінансово-економічні засади утримування непрацездатних.
Як наслідок, спостерігається ситуація, коли Західним державам, які усі за своєю сутністю є правовими демократичними та соціальними все складніше забезпечувати свої соціальні зобов’язання перед громадянами. Ситуація з пенсіями є складною практично в усіх них. Наприклад дефіцит пенсій у Франції в 2022 році становив приблизно 10 мільярдів євро[3]. Вирішення його шляхом підняття податкового навантаження є безперспективним, а шляхом підняття пенсійного віку мало ефективним. Адже, сучасний бізнес – екстериторіальний, капітал вливається в ті країни, де низькі податки (ми розглядаємо публічні обов’язкові відрахування на пенсійне забезпечення, як різновид податків), а право приватної власності є недоторканним. Якщо другий критерій залучення інвестицій в Західних країнах забезпечується добре, то з першим є великі проблеми. Наприклад, у Франції за високих податків приблизно 300 мільярдів євро, або 15% ВВП домогосподарств зберігаються за межами держави в податкових гаванях[4].
Підняття пенсійного віку, певною мірою покращить платіжний баланс пенсійного фонду. Однак суттєво такий спосіб реформування пенсійного забезпечення не вирішує проблему достойного забезпечення ні сучасних, ні майбутніх пенсіонерів. Так як, це не призводить до належного, а саме головне справедливого забезпечення фінансових потреб більшості не працездатних громадян.
Водночас у країнах-учасницях ЄС існують певні негативні деформації, які прямо впливають на проблему пенсійного забезпечення: податки є великими. Їх збільшувати вже практично не раціонально. Відповідно в останній час в більшості держав учасницях ЄС їх дещо їх знизили[5]; виховано прошарок осіб у державах Західного світу, які не хочуть працювати на не престижних роботах сподіваючись на державну соціальну підтримку[6]; значна частина подружніх пар сповідують цінності чайлдфрі. Наприклад, за даними дослідників кількість таких осіб в США становлять понад одну п’яту (21,64%) населення[7].
Отже, діюча система забезпечення непрацездатних в державах Західного світу призводить до низки негативних тенденцій в соціальній та економічній сферах: а) критично зменшилась питома вага працюючих громадян порівняно з непрацюючими; б) публічні пенсійні фонди, у багатьох випадках без допомоги держави не спроможні виконати свої обов’язки перед пенсіонерами; в) виник прошарок громадян, які не хочуть працювати на «не престижних» роботах; г) пенсії не працюючих ніяк не залежать від кількості та успішності їх працюючих дітей. Практично, у сукупності ці тенденції прямо негативно впливають на забезпечення національної безпеки держав Західного світу. Отже, Пенсійна система держав Західного світу має бути реформована на засадах традиційно-публічних цінностях справедливості.
- Methodology of the study
Стаття базується на статистичних матеріалах, які характеризують сучасний стан пенсійного забезпечення в державах Західного світу. При аналізі стану пенсійного забезпечення в державах Західного світу виявленні недоліки солідарної та інших діючих систем пенсійного забезпечення. Розв’язання поставлених завдань стало можливим завдяки обробці матеріалів розміщених у юридичній та іншій літературі держав Західного світу. Засадами дослідження стали нормативно-правові акти держав Західного світу, пенсійні програми, аналітичні матеріали з цих питань. Вирішення поставлених завдань можливе за допомогою використання авторами статті системи загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Так, застосування методу системного аналізу дозволило виявити базові недоліки діючих пенсійних систем. Завдяки аксіологічному методу розкрито значення пенсій для сучасного гуманітарного світу. Діалектичний метод надав можливість сформувати засади традиційно-публічної системи пенсійного завезення. Метод прогнозування використано для визначення напрямів удосконалення пенсійного забезпечення.
- Analysis of recent research
2.1. Турбота про непрацездатних, як одна з головних гуманітарних цінностей людства
Цінності це основні установки людей, які виділяються своєю особливою твердістю, переконанням у правильності та емоційною підґрунтям[8]. Західний світ базується на цінностях: верховенства права, рівності, поваги до людської гідності, поваги до прав людини, свободи та демократії[9] Їх фундаментом є те, що найвищою цінністю Всесвіту є Людина – її життя, здоров’я, честь, гідність і недоторканність. Усі інші цінності є вторинними, зокрема держава і закон. Так, перша може бути втіленням тиранії, а закон може бути неправовим[10]. Вищеназвані права людини є невід’ємними. Тим самим людям, які не можуть унаслідок фізичної чи психічної неспроможності купити собі достатньої кількості їжі, підтримувати задовільні санітарно-гігієнічні умови проживання та мати доступ до медичного обслуговування, має хтось допомагати. Насамперед це має бути сім’я. В ідеальному випадку батьки мають утримувати малолітніх дітей, а дорослі діти – літніх батьків. Так було сотні тисяч років, з того часу як на планеті Земля близько 200 тис. років тому з’явилась «Людина розумна» (Homo sapiens). Усі без винятку релігії світу присвячують свої моральні догми взаєминам батьків і дітей. Так, у Буддизмі незаперечною є думка, що мудрий той батько, який знає свого сина, мудрий той син, який знає свого батька[11]. Батьки вільно віддають усе дітям, не думаючи про те, що в змозі дати. Діти не думають, що повертають своїм добрим батькам те, що ті зробили для них, просто дають, оскільки люблять їх. Таким чином діти віддають і батьки віддають, і це віддавання взаємне. Тут немає ні експлуатації, ні угоди, що діти мають усе повернути в подальшому, – віддають, оскільки так правильно і природно [12].
Одна із заповідей Іудеїв і Християн вимагає: шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі, і це зокрема означає, що треба любити їх, шанобливо ставитися до них, не ображати, допомагати їм у праці, турбуватися про них, коли вони в біді, а особливо в час хвороби та їхньої старості[13].
Коран у мусульман неодноразово закликає робити добро батькам, а також родичам, сиротам і біднякам[14]. У цьому контексті народи з давніх часів шанобливо ставився до батьків, до старших за віком, засуджував глузування з калік і слабких. У кожній сім’ї необхідним є високоморальне виховання дітей – піклування про хворих і природу, пошана до старших, любов до праці і знань, естетичні смаки і народний етикет, повага до хліба як основи всього і любов до своєї Батьківщини[15].
Отже, усі без винятку релігії та традиції народів на соціальному рівні утверджують взаємну повагу і турботу, зокрема матеріальну, батьків щодо малолітніх дітей і працездатних дітей – стосовно літніх чи хворих батьків. На жаль, природну традиційну систему забезпечення непрацездатних, яку використовувало людство майже 200 тис. років, або 99% свого існування на планеті Земля, наприкінці ХІХ століття почали руйнуватися в Європі. Коли 1889 року канцлер Німеччини Бісмарк створив перший солідарний пенсійний фонд у Пруссії. Пенсії фінансувалися з відрахувань працівників, пенсійний же вік було встановлено 70 років. Середня тривалість життя в Німеччині тоді становила близько 45 років. Мало хто доживав до 70 років. В народі такі пенсії прозвали пенсіями для покійників[16]. Сенс пенсій був зрозумілий – якщо людина до пенсії не доживала, то діти не потрібні, а якщо доживала – знову таки діти не потрібні. В останній тезі, на наш погляд, є найбільша проблема сучасної Західної системи пенсійної системи, коли для забезпеченої старості не потрібні працездатні діти, які є успішними.
2.2. Справедливість як засада оптимізації пенсійної системи
В Західному світі є не заперечним, що в усіх сферах суспільної правового життя діє фундаментальний принцип верховенства права. Головною складовою якого є принцип справедливості. Звертаючись до теорії справедливості John Rawls доводить, що кожна людина, має недоторканність, засновану на справедливості, яку не може переважити навіть добробут суспільства в цілому. Виходячи з цього, по-перше, кожна особа повинна мати рівне право на найширшу базову свободу, сумісну з такою ж свободою для інших. По-друге, соціальні та економічні нерівності мають бути організовані таким чином, щоб (а) обґрунтовано очікувати, що вони будуть на користь усім, і (б) прикріплюватись до посад і посад, відкритих для всіх. John Rawls визначає несправедливість як нерівність, що не приносить користі всім[17].
В сучасній теорії пенсійного забезпечення провідною є засада, що рівень пенсійного забезпечення особи залежить від трьох основних факторів: (а) від статусу особи, яку вона займала в період трудової діяльності. Наприклад, судді та вояки збройних сил у відставці отримують підвищені розміри пенсій, які нараховуються за спеціальним законодавством; б) трудового стажу на протязі якого сплачувалися пенсійні внески; в) суми внесків до обов’язкових пенсійних фондів.
Чи є справедливим такий підхід до нарахування щомісячної суми пенсії? На перший погляд так. Адже, він стимулює громадян працювати довго та на роботах з високим рівнем оплати праці. Що в свою чергу стимулює осіб до отримання освіти, кар’єрного зростання в умовах конкуренції. Іншими словами прагнути до соціальної нерівності, яка приносить користь «усім». Проте, таке засаднича схема спрямована в минуле щодо платника пенсійного внеску. Адже він за такою схемою забезпечує не себе у майбутньому, а сьогоднішніх пенсіонерів у безособовій формі. Що в свою чергу призве до негативних наслідків для платника пенсійного внеску у майбутньому. Право на пенсію він буде мати. Однак, його кошти вже витрачені. Для того щоб забезпечити його пенсійними виплатами у літньому віці, потрібні будуть нові люди, які працюють і сплачують пенсійні внески. Нічого іншого за своєю сутністю не потрібно. Ні цифр в комп’ютері про стаж застрахованої особи. Ні підтвердженої його спеціальної посади у минулому. Ні сум сплачених загалом до пенсійного фонду у минулому. Для забезпеченої старості потрібні виключно працюючі мізки і руки, що сплачують податки, надають соціальні, побутові послуги, виробляють товари і послуги, здійснюють публічне адміністрування. І якщо таких людей дефіцит то ні про яку забезпечену старість у майбутньому така працелюбна у минулому людина не може розраховувати. Його гарантії пенсійного забезпечення перетворюються просто у цифри у комп’ютері, які не підтверджені працею та капіталом. У повному обсязі це стосується й публічної накопичувальної та приватної пенсійної систем. Їх «накопичення» цифр у комп’ютері пенсійних фондів стануть не більше ніж статистикою, які будуть відображати успішність людини у минулому. Якщо не буде робочих мізок і рук в той час коли особа втратить працездатність.
Отже, діюча система пенсійного забезпечення є не справедливою по відношенню до добросовісних працівників сьогодення, які вчасно і в повному обсязі сплачують пенсійні внески, адже вона спрямована назад, і не дає гарантій людини на достойне життя після втрати працездатності у майбутньому.
Звернемось до іншого прикладу. Прикладу багатодітних родин. Хоча середній розмір дітей у сім’ї у розвинених країнах зараз становить двоє дітей, значна кількість дітей все ще росте у великих сім’ях. Наприклад, майже кожна п’ята дитина в США та Великій Британії та кожна четверта в Ірландії сьогодні живе в сім’ях з чотирма або більше дітьми. Дослідження, проведені в ряді європейських країн, виявили, що розмір великої сім’ї є ризиком бідності для дітей. Європейська комісія визнала, що багатодітні сім’ї є одними з найбільш економічно вразливих категорій громадян[18]. Як переконливо доводять Британські дослідники рівень бідності різко зростає серед сімей з трьома або більше дітьми. На їх слушний погляд, є дві причини, чому страждають сім’ї з великою кількості дітей: у них вищі потреби в споживанні, які не відображаються в заробітній платі; більші витрати часу та обов’язки щодо догляду за дітьми, що обмежує їх можливість ефективно працювати будувати кар’єру[19]. До цього слід додати що багатодітні матері об’єктивно мають більше проблем зі здоров’ям[20]. При цьому не дивлячись на велику кількість проблем, як правило батьки, що мають багато дітей достойно їх виховують як працездатних членів суспільства мають низькі розміри пенсій. Після початку трудового життя їх діти забезпечувати пенсіями не безпосередньо своїх батьків, а усіх у рівній мірі через солідарну пенсійна систему. В тому числі тих осіб які не мали дітей, а жили у власне задоволення.
Чи є справедливим що батьки, які народили (усиновили) і виховали багато дітей отримують пенсійне забезпечення у розмірах менше ніж, літні люди які у продуктивному віці мали мало дітей чи взагалі їх не мали? Відповідь, на наш погляд, однозначна, це є несправедливо!
Отже, солідарна, накопичувальна та приватна пенсійні системи є несправедливими до батьків які виховали успішних і багато дітей. Адже вони приречені отримувати більш низькі пенсії ніж їхні сучасники, які не мали дітей або мали їх мало. Особи, які виховали багато дітей не мали можливості ефективно працювати, отримувати високі зарплати, здійснювати накопичення значних ресурсів в солідарній та приватній пенсійній системі. Проте, саме праця їх вже дорослих дітей у питомій вазі спрямована на забезпечення тих літніх людей які не хотіли заводити дітей, так як вони мають кращі цифри в пенсійному комп’ютері. Це є несправедливим.
2.3. Критика існуючої системи пенсійного забезпечення Західного світу
Згідно із Британською енциклопедією пенсія – це серія періодичних грошових виплат особі, яка призначається у зв’язку з віком, інвалідністю чи завершенням узгодженого терміну служби. Платежі, як правило, продовжуються упродовж решти природного життя одержувача, а іноді й удові чи інших родичам[21].
Сучасна система забезпечення в країнах Західного світу, як правило, є чотирьох рівневою. Нижчим рівнем її є соціальні пенсії які виплачується громадянам, які досягли пенсійного віку, однак не мають відповідного стажу для отримування пенсії з солідарної пенсійної системи. Часто такими особами стають батьки які виростили багато дітей і не мали можливості повноцінно працювати. Соціальна пенсія є найнижчою.
Другим рівнем пенсійного забезпечення є солідарна система. Коли працююче покоління солідарно накопичують кошти для старшого покоління яке вже вийшло на пенсію. Кризою солідарної системи пенсійного забезпечення переймаються практично усі політики та суб’єкти владних повноважень країн Західної світу[22]. Адже, розміром пенсійних виплат не задоволені більшість отримувачів, а коштів, які збирають публічні пенсійні фонди є дефіцитними навіть для існуючих невисоких розмірів пенсій.
Отже, ми вважаємо, що чинна солідарна система пенсійного забезпечення є негативним чинником соціального прогресу, який розриває природний зв’язок між батьками й дітьми і призводить до деградації цілих націй, які в умовах сьогодення ще вважаються розвиненими й успішними.
Накопичувальна та приватні пенсійні системи позитивно себе зарекомендувала в часи піднесення доходів громадян країн Західної світу. Однак після фінансової кризи 2008р. уряди держав та значна кількість працюючих вже не може дозволити здійснювати відраховування частинної частини доходів у солідарну та приватну пенсійну систему[23]. В умовах захисту громадян від коронавірусу COVID-19 ця проблема ще більш посилилась[24]. Ефективних надійних соціально-правових механізмів вирішення цієї проблеми в юридичній та інші літературі не виявлено.
Фундаментальним чинником соціальної небезпеки діючої системи забезпечення непрацездатних є розрив між працездатними дітьми і літніми батьками, коли рівень забезпечення останніх жодним чином не залежить від кількості й успішності їх дітей. Це призвело до низки негативних аспектів. По-перше, зменшилася народжуваність у країнах, у яких функціонує солідарна система пенсійного забезпечення. Навіщо народжувати дітей, витрачати на це здоров’я, час, кошти, якщо якість життя літніх людей жодним чином не залежить від цього? Навпаки, багатодітні подружжя в усіх розвинутих країнах мають рівень доходів нижчий за бездітних чи однолітніх. Іншими словами, народжувати дітей стало не вигідно з усіх можливих матеріальних поглядів. По-друге, це призводить до не конкурентоспроможності економіки країн, які захопилися солідарною відповідальністю за непрацездатних, оскільки в умовах зменшення кількості працівників-осіб держави все більше змушені піднімати відсоток відрахування з їх зарплат. В умовах СОТ, вільного міжнародного обігу товарів, капіталу й технологій виграють ті країни, які не використовують публічну систему забезпечення непрацездатних (наприклад, Індія) або охоплюють нею незначний відсоток населення (наприклад, Китай, В’єтнам та інші країни Південно-Східної Азії). У них навантаження на фонд оплати праці значно менше, ніж у країнах учасницях ЄС і США. Усе це разом зі зменшенням технологічного відставання призводить до занепаду спочатку реального сектору виробництва, потім – до фінансової несамостійності держав. Якщо ситуація буде таким чином розвиватися, то через пару десятирічь не тільки фінансову, але й соціальну політику у світі стане диктувати Китай та інші країни, які не переобтяжують публічні фінанси пенсійними виплатами. По-третє, змінюється сам менталітет, мислення, філософія громадян (підданих) держав, які отримують достатні для життя пенсії. Вони з кожним поколінням усе менш турбуються про дітей, а зосереджуються на власній персоні – хочуть жити у власне задоволення. Усе більшої популярності набуває соціальний рух чайлдфрі[25].
Отже, усі існуючі пенсійні системи є такими які відображають розрив зв’язку між успішними дітьми, які вже працюють та їхніми непрацездатними батьками. Їх дія спрямована назад. Вони є за своєю сутністю призводять до деградації соціальної матерії людства. Адже, ніяким чином пенсія літніх людей не залежить від суми пенсійних відрахувань від їх дітей до пенсійних фондів. Що ми вже доводили у попередньому пункті це є не тільки несправедливим однак і деструктивним чинником, який призводить до деградації фінансово економічного потенціалу Західного світу та демократичних правових держав в цілому.
2.4. Засади традиційно-публічної пенсійної системи
На наш погляд, солідарну пенсійну систему забезпечення пенсіонерів варто виважено і поступово ліквідувати. Державу треба більшою мірою звільнити від тягаря безпосереднього утримання пенсіонерів, і стати ефективним правовим гарантом забезпечення утримання літніх людей їх працездатними дітьми. Формула дуже проста: чим більше успішних дітей виховало сімейне подружжя, тим краще забезпечена старість. Що має бути захищене санкціями та іншими стимулюючими чинниками норм публічного права. Крім того, працюючі повинні мати додаткову можливість забезпечувати собі старість за рахунок дивідендів від добровільної системи накопичувальних пенсійних фондів усіх форм власності. Це одночасно вирішує дві проблеми: по-перше, стане стимулом для збільшення народжуваності; по-друге, розвантажить бізнес від надлишкового податкового навантаження.
Зрозуміло, що літні люди, які в силу певних обставин не мали дітей чи накопичених коштів у пенсійних фондах, мають отримувати від держави соціальні пенсії. Однак такі випадки мають бути рідкісним явищем.
Є аксіомою, що держави зобов’язані за рахунок державного бюджету утримати на високому рівні батьків героїв, які загинули при виконанні обов’язків перед державою та вояків, які втратили здоров’я під час оборони держави та незначної кількості публічних осіб, які присвятили своє життя не вихованню дітей або заняттю бізнесом, а довготривалій державній службі на користь народу. Ми не критикуємо також приватну (не обов’язкову) систему пенсійного забезпечення, коли громадяни добровільно, без загрози державних санкцій, відкладають частину своїх доходів до пенсійних чи інших фондів.
Ми в першу чергу здійснюємо критичний аналіз публічної солідарної системи забезпечення пенсіонерів. Ми пропонуємо науковій спільноті на обговорення наступні засади її оптимізації:
По-перше, у межах державної обов’язкової система соціальної безпеки громадян варто повернутися до елементів традиційної системи забезпечення літніх людей за рахунок відрахувань, що сплачують їх діти. Має працювати формула: чим більше дітей і чим більші офіційні зарплати отримують працездатні діти, тим вищу пенсію отримують їхні літні батьки. Іншими словами, слід прив’язати пенсію літніх людей до відрахувань, які здійснюють їх діти до державної обов’язкової системи соціальної безпеки. Якщо літні люди не мають працездатних дітей чи їх відрахувань не достатньо для виплати мінімальної пенсії, то держава повністю чи часткового компенсує різницю у сумі пенсії призначений за правилами солідарної системи. При цьому до пенсіонера чітко доводиться, яка частина пенсії виплачена йому за рахунок дітей, а яка є компенсацією держави. За працюючими дітьми, пенсії батькам яких допомагає сплачувати держава накопичується публічний борг. Який зокрема може бути з них стягнути у випадку вступу у спадок після смерті батьків.
По-друге, усім без винятку громадянам має бути гарантовано мінімальну соціальну пенсію. Літні люди, які не мають дітей або мають неуспішних дітей, що заробляють недостатньо коштів, мають отримувати пенсію, призначену відповідно до методики солідарної системи, чи її частину від держави.
По-третє, виходячи з принципу «закон зворотної сили не має», треба дуже виважено, справедливо й відповідно до принципу верховенства права змінювати вік виходу на пенсію й методику її нарахування. Що ми маємо на увазі? Ті особи (молодь), які будуть уперше застраховані в державній обов’язковій системі безпеки, мають знати, що строком виходу на пенсію буде певний вік (наприклад, 70 років), а пенсія на першому рівні соціального захисту буде залежати виключно від кількості й успішності їх дітей. Обов’язкові пенсійні платежі їх дітей до досягнення пенсійного віку будуть персоніфікованими та будуть накопичуватися на їх особистому рахунку та виплачуватися після досягнення пенсійного віку. У разі смерті одного чи обох батьків пенсійні внески не мають списуватися, а мають розподілятися між родичами за певною методикою з урахуванням побажання застрахованої особи.
По-четверте, відносно тривалий час (близько 50 років) буде існувати перехідний період, коли пенсії нараховуватимуть за старою солідарною і традиційно-публічною пенсійною системою. При цьому розмір пенсій усіх осіб не може бути меншим, ніж призначений за методикою солідарної системи, а стосовно осіб, які виховали декількох успішних дітей, – нічим не обмежений за виключенням розміру внесків їх дітей-працівників.
По-п’яте, ураховуючи значний обсяг міжнародної трудової міграції, міжнародна спільнота має прийняти міжнародно-правовий акт, у якому рекомендувати державам пенсійні податки (внески) перераховувати літнім батькам осіб, які їх сплачують незалежно від країни проживання, громадянства (підданства)[26].
- Results and discussion
Право на пенсійне забезпечення літніх людей за рахунок працівників-дітей має бути визнано міжнародний спільнотою і стати абсолютним правом. Адже в ньому відображається вся двохсот тисячорічна традиція людства щодо утримання непрацездатних, вирішується демографічна криза та втілюється в життя принцип справедливості стосовно батьків, які виховали успішних дітей. Крім того, після ратифікації запропонованого міжнародно-правового акта у сфері традиційно-публічна система забезпечення непрацездатних осіб усі економіки держав за цим критерієм перебуватимуть у рівних умовах конкурентоздатності.
Зазначені засади виносилися нами на обговорення декількох міжнародних науково-практична конференція. Зокрема на міжнародній Науково-практичній конференції в Берліні в 2021 р., європейській спільноті було доведено, що якщо європейська спільнота, хоче зберегти свій генофонд вона має змінити концепцію утримання непрацездатних літніх осіб. Засада тут проста, для більшості літніх людей їх добробут у літньому віці має напряму залежати від рівня відрахувань до публічних соціальних фондів їх працюючих дітей. Чим більше вихованих, навчених і успішних дітей вони мають тим більше має бути їх персональне пенсійне забезпечення на старості. Це буде стимулювати більшу частину громадян держав учасниць європейської спільноти на народження (усиновлення) виховання та навчання своїх дітей. Від яких на пряму буде залежати їх багата та щаслива старість[27].
Conclusions
Отже, у статті ми пропонуємо науковій спільноті до критично обговорення, не претендуючи на істину в останній інстанції наступні засадничі положення щодо засад пенсійного забезпечення: Існуюча в умовах сьогодення системи пенсійного забезпечення (солідарна, накопичувальна та приватна) є такими що гальмують соціальний та економічний прогрес державах Західного світу. Це призводить до поступового занепаду демократичних правових держав з ліберальної ринковою економікою. Що в свою чергу призводить до успішного наступу авторитарних режимів на демократичні. Що є недопустимо. Для того щоб виправити ці негативні тенденції нами запропонована для наукового обговорення традиційно публічна пенсійна система забезпечення непрацездатних літніх осіб. Засадами якої є нерозривний зв’язок фінансового становища працюючих дітей з їхніми літніми непрацюючими батьками захищені публічними юридичними гарантіями держави.
[1]Stewart, Paterson (2019). China, Trade and Power. Hinrich Foundation. URL: https://www.hinrichfoundation.com/research/book/china-trade-and-power/
[2]Significant increase in EU imports from China (2022). Eurostat. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/edn-20220401-1
[3]Georges, Nurdin (2022). Retraites : “l’Etat pourrait très facilement gommer le déficit une bonne fois pour toute”. Сapital. URL: https://www.capital.fr/votre-retraite/retraites-letat-pourrait-tres-facilement-gommer-le-deficit-une-bonne-fois-pour-toute-1434048
[4]300 milliards d’euros à l’étranger: la France bien plus pénalisée que les autres par l’évasion fiscale. (2017) Capital. URL: https://www.capital.fr/economie-politique/300-milliards-deuros-a-letranger-la-france-bien-plus-penalisee-que-les-autres-par-levasion-fiscale-1247378
[5]Cristina, Enache (2022). Analyzing Recent Tax Trends Among EU Countries. Tax Foundation. URL: https://taxfoundation.org/eu-tax-trends-eu-tax-reforms/
[6]Sanne, Boschman, Ineke, Maas&J Cok, Vrooman, Marcus H Kristiansen (2021). From Social Assistance to Self-Sufficiency: Low Income Work as a Stepping Stone. European Sociological Review. Volume 37, Issue 5. Pages 766–782.
[7]Zachary, P. Nel & Jennifer, Watling Nel (2022). Prevalence, age of decision, and interpersonal warmth judgements of childfree adults. Scientific Reports. URL: https://www.nature.com/articles/s41598-022-15728-z
[8]Markus, Frischhut (2019). The Ethical Spirit of EU Law. Springer Nature Switzerland AG. URL: https://www.academia.edu/38579038/The_Ethical_Spirit_of_EU_Law
[9]Valentyn, Halunko&Semen, Stetsenko and ot. (2023). Administrative law and the administrative process in Ukraine under martial law: a collective monograph. Academy of Administrative and Legal Sciences. Kyiv. URL: https://www.ssaals.com.ua/?p=9174 (In Ukrainian)
[10]Human and Space: Colonization from the legal philosophy standpoint (2017).Academy of Administrative and Legal Sciences. URL: https://www.ssaals.com.ua/?p=4682
[11]Vision and Transformation: An Introduction to the Buddha’s Noble Eightfold Path (1996). Windhorse Pubns. 176 p.
[12]A Guide to the Buddhist Path. Windhorse Publications. 254 p
[13]Ten Commandments of God. Twinkl. 2022. URL: https://www.twinkl.co.uk/teaching-wiki/ten-commandments-of-god
[14]Mustafa, Khattab (2022). The Clear Quran. URL: https://www.islamicfinder.org/quran/surah-al-baqara/?translation=russian-ministry-of-awqaf-egypt
[15]Tatyanab Alekseeva (2002). Problems of inheriting spiritual ideals in the modern cultural and artistic life of Ukraine. Zhytomyr: Pedagogical University, 2002. 124 p. (in Ukrainian)
[16]James Melik&Alex Ritson (2010). Sinking of the Bismarck legacy. BBC. URL: https://www.bbc.com/news/business-11284031
[17]John Rawls. A Theory of Justice. Oxford University Press, 1999. 538p.; Fred, Ramirez&Biola, University (2013). WESTERN PHILOSOPHICAL CONCEPTIONS OF JUSTICE. Justice, Spirituality & Education Journal. URL: https://media1.biola.edu/education2/downloads/western-philosophical-conceptions-justice.pdf
[18]Large Families: Prevalence, Poverty and Policy (2023). Wiley online library. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/page/journal/14682397/homepage/call-for-papers/si-2022-010993
[19] Kitty Stewart, Aaron Reeves, and Ruth Patrick (2021). Why we can’t understand child poverty in the UK without thinking about family size. LSE British Politics and Policy. URL: https://blogs.lse.ac.uk/politicsandpolicy/child-poverty-family-size/
[20]Why Do the Poor Have Large Families? (2019). Compassion. URL: https://www.compassion.com.au/blog/why-do-the-poor-have-large-families
[21]Increase in old age pension, more tax relief, GST exemption for elderly — NGOs’ demands from Union Budget (2023). The Economic Times. https://economictimes.indiatimes.com/news/india/increase-in-old-age-pension-more-tax-relief-gst-exemption-for-elderly-ngos-demands-from-union-budget/articleshow/96882063.cms
[22]Pension fund panic led to Bank of England’s emergency intervention: Here’s what you need to know (2022). CNDC. URL: https://www.cnbc.com/2022/09/29/pension-fund-panic-led-to-bank-of-englands-emergency-intervention.html
[23]Pensions During the Crisis: Impact on Retirement Income Systems and Policy Responses (2009). Springer Link. URL: https://link.springer.com/article/10.1057/gpp.2009.25
[24]COVID-19 crisis adds pressure to private and public pensions systems (2020). OECD. URL: https://www.oecd.org/pensions/covid-19-crisis-adds-pressure-to-private-and-public-pensions-systems.htm
[25]Anna K. Reynolds (2022). The Childfree Movement and Other Paths to Misery. Inspire Virtue. https://inspirevirtue.com/the-childfree-movement-and-other-paths-to-misery/
[26]Valentyn, Halunko (2017). Pension as Factor of Legal Interaction between Children and Parents. Academy of Administrative and Legal Sciences. URL: https://www.ssaals.com.ua/?p=4776
[27]The Traditional in combination with Public Administration Theory of providing elderly Citizens 2021. Science & Culture. URL: https://www.youtube.com/watch?v=RsykK2PF6JY