Валентин Галунько. РОСІЙСЬКИЙ НЕОФАШИЗМ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ В УКРАЇНІ

16/04/2022
 |  Коментарів немає

 

 

Valentyn Halunko

Doctor of Law, Professor (Kyiv, Ukraine)

E-mail: scinspace@gmail.com

https://orcid.org/0000-0003-1619-5028

 

РОСІЙСЬКИЙ НЕОФАШИЗМ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ В УКРАЇНІ[1]

 

В статті розкрито природу російського фашизму, як державно-правого явища сформованого на платформі «Російського світу» «Рузський мир»). В умовах сьогодення російський фашизм є провідним чинником світової нестабільності, яка може привести до третьої світової війни. Уся розумна світова спільнота має протидія цьому. На передньому фронті протидії російському фашизму є український народ, який захищає свою батьківщину від російського агресора.

В статті запропоновано низку заходів щодо протидії розповсюдження фашистської ідеології. Провідним з яких є заборона неправової теорії «Рузського мира», якою треба боротися радикальними засобами держави та громадянського суспільства.

Ключові слова: анексія; Руська православна церква; режим, тероризм; фашизм.

 

Галунько В.В. Русский неофашизм: теоретико-методологические основы и направления противодействия в Украине

В статье раскрыта природа русского неофашизма, как государственно-правового явления сформированного на платформе «Русского мира» Русской православной церкви. В современных условиях русский фашизм является ведущим фактором мировой нестабильности, которая может привести к третьей мировой войне. Мировое сообщество должно противодействовать этому. На переднем фронте противодействия, российскому фашизму стоит украинский народ, который защищает свою родину от аннексии Крыма, экспорта терроризма в Донецкую и Луганскую области, посягательств на другие части независимого государства. В статье предложен ряд мер по противодействию распространения фашистской идеологии в Украине. Ведущей, из которых, является запрет к распространению на территории Украины неправовой теории «Русского мира», с которой надо бороться радикальными средствами государства и гражданского общества.

Ключевые слова: аннексия; Русская православная церковь; режим, терроризм; фашизм.

 

Halunko V. Russian fascism: theoretical and methodological foundations and direction counteract in Ukraine

The article deals with the nature of Russian fascism, as a public-legal phenomenon formed on a platform of “Russian World” Russian Orthodox Church. In modern conditions of Russian fascism is the leading factor of global instability, which could lead to a third world war. The international community should oppose of Russian fascism. At the forefront of the war against Russian fascism are the Ukrainian people. Ukrainian people defend their homeland from the annexation of the Crimea, the export of terrorism in Donetsk and Luhansk regions, attacks on other parts of an independent state. The article suggests series of measures against the spread of fascist ideology in Ukraine. Prohibit the spread over the territory of Ukraine theory of “Russian World”

Keywords: annexation; fascism, mode, Russian Orthodox Church; terrorism; Ukrainian people.

 

Незаперечний діалектичний закон розвитку суспільства по спіралі, коли кожне повторювальне історичне явище на новому витку розвитку людства з новими якісними властивостями повторюється говорить про страшну небезпеку Російсько-Українського конфлікту. Немає сумніву, що людство стоїть на порозі третьої світової війни. Людство пережило дві світові війні. Це не тільки незаперечний факт, але й статистика. Виходячи із зазначеного третя світова війна теоретично є можливою. Якщо було вже дві світові війни то буде й третя. Її ніхто не хоче й одночасно більшість людей на землі не уявляють усієї небезпеки, яку становить для них Росія. Людство на серйозному рівні не протидіє чинникам, які ведуть до третьої світовій війни [8].

Український народ залишився один на один у збройному конфлікті із однією із найбільш потужних країн світу в якій на новому рівні розвинувся неофашизм. При цьому у офіційний політичній та суспільній риториці Росія себе не позиціонує з фашизмом. Більш того вона формально заявляє про себе як про країну яка бореться ним. Однак ідеологічний підтекст розуміння політиками та більшістю населення Російської Федерації місця і ролі «Російського світу» («Рузського мира») в світовому правопорядку та практичні дії свідчать про зворотне.

Як відомо класичний фашизм виник в Італії в 1919 р. після Першої світової війни з глибокого розчарування її результатами. Тоді в Європі демократичні космополітичні сили здобули перемогу над консервативними, монархічними, але перемога демократії не принесла обіцяних благ, а вибухнула криза: хаос, інфляція, масове безробіття [1]. Аналогічна ситуація склалася і Росії на початку 90 років ХХ століття. Після краху радянської імперії до влади прийшли ліберальні демократи. Однак вони не змогли впоратитися із проблемами російського народу, задовольнити їх розумні сподівання. Олігархічні клади, разом із чиновника від влади цинічно грабували країну. Усе це об’єктивно призвело до незадоволення існуючої владою, яку громадяни Російської Федерації помилково ототожнювали з носіями ліберально-демократичних цінностей [2;3].

Першою ознакою тоталітарного фашистського держави є абсолютна концентрація влади, реалізовану через механізми держави. Така концентрація влади чітко проявляється в Росії як модель політичного управління, що представляє собою жорстку систему при обумовленому підпорядкуванні нижніх рівнів влади верхнім.

Впровадив вертикаль влади президент Російської Федерації В. В. Путін, який у 2000 р. проголосив свій політичний курс на зміцнення вертикалі влади: звинувативши губернаторів у сепаратизмі, він запропонував формувати Раду Федерації не з обраних народом голів регіонів і керівників регіональних законодавчих органів, а з «професійних сенаторів», висунутих регіональними властями. Потім він домігся права усувати з посади губернаторів і поділив Росію на 7 федеральних округів на чолі з призначеними ним повпредами, які здійснюють нагляд за губернаторами. У 2005 р. його політична сила «Єдина Росія» стала правлячою. В умовах сьогодення ця партія привласнює собі все більше і більше повноважень, практично реалізувавши свою програму «від партії для влади – до партії влади» [3].

Другою провідною ознакою фашизму є з’єднання законодавчої і виконавчої влади в одній особі та фактична відсутність незалежної судової влади. Такий стан речей прослідковується в Росії, наприклад Рада Федерації 1 березня 2014 р. одноголосно (при одному голосі проти) прийняла постанову щодо задоволення пропозиції президента Росії «Про використання збройних сил Російської Федерації на Україні», а 24 червня 2014 р., в такий же спосіб і при тотожній підтримці відміняє його. На жаль, російська нижня та верхні палати парламенту є бутафорними утворюванням на зразок радянських. Вони завжди підтримують будь які вимоги президента [4].

Аналогічна ситуація і з судами. Практично усі акції опозиції забороняються, також політично заангажованими є рішеннями судів щодо лідерів опозиції, коли вони за надуманими фактами притягуються до адміністративної та кримінальної відповідальності [6; 7]. Крім того процвітає законодавчо узаконена квазісудова діяльність публічної адміністрації, коли різні державні органи мають можливість без рішення суду своїми адміністративними розпорядження порушувати права громадян.

Третім невід’ємним елементом фашистського режими є управління країною через принцип «вождізму» харизматичного лідера. Не виникає ні у кого сумніву, хто такий лідер в Росії.

Четвертою ознакою фашистського режиму є однопартійна політична система, що не допускає ніяких інших політичних організацій. «Держава – це партія. Партія – це вождь плюс еліта… правління державою має здійснюватися через еліту для народу». В аналізованому нами випадку – це партія «Єдина Росія», яка має повну повноти влади в країні. Її лідером є президент, який оточений фанатично відданими йому силовими структурами, іншими державними чиновниками та «кишеньковими» олігархами.

П’ятою ознакою фашистського режиму є наявність суспільно-політичного руху, що становить масову соціальну базу режиму. Соціально-політичну базу фашистського режиму утверджує не тільки партія «Єдина Росія», але й Руська православна церква. Перша сила робить ставку на маніпуляцію суспільною думкою, державний примус і за допомогою нафто і газових надходжень забезпечує реалізацію популістської соціальної політики проїдання природних багатств. Відповідно її авторитет базується на нестійких чинниках, в першу чергу на грабунку природних ресурсів Сибіру. На відміну від неї Руська православна церква об’єктивно є одним із найбільш авторитетних інституцій. Особливо її авторитет піднявся після приходу до церковної влади патріарха Кирила. Саме його імперську ідеологічну доктрину «Російського світу» («Рузського мира») втілює в життя державна влада Росії. Іншими словами соціальну основу фашистського режиму в Росії створюють дві публічні сили: Руська православна церква та «Єдина Росія».

Шостою ознакою тоталітарного фашистського режиму є організований державою терор, заснований на перманентному та тотальному насильстві. В Росії терор правоохоронних органів над громадянами став звичайним явищем. Наведемо деякі заголовки російський ЗМІ за останню час, щодо порушення прав людей поліцією Росії: «Полковника МВС відкликали з відпустки у зв’язку з побиттям жінки з дитиною», «Подольським поліцейським зійшли з рук 400 сфабрикованих справ», «Побитий ОМОНом на Манежній опозиціонер заявив у поліцію», «Колишніх співробітників «Далекого» звинуватили в тортурах потерпілих» [10].

Наведемо також типовий приклад «роботи» поліції описаний в російських ЗМІ: «в маленьке російське місто Благовєщенськ, що розміщене в уральської провінції Росії під назвою Башкирія, була введена група поліцейського спецназу, озброєного автоматичною зброєю і укомплектованого для виконання завдань в режимі підвищеної небезпеки та складності. До них приєдналися всі місцеві поліцейські. У перебігу чотирьох днів, поліцейські в масках затримували всіх чоловіків у віці від 14 до 50 р., багатьох жорстоко били і доставляли в будівлю місцевої поліції. Там їх ставили вздовж стін, що не дозволяючи в перебігу багатьох годин поворухнутися. Як було підраховано журналістами, які розслідували ці події, в ті дні незаконному арешту і нелюдському відношенню, піддалося майже 1500 чоловіків і жінок. Не менше двох сотень звернулися за медичною допомогою» [11]. На наш погляд, тут коментарі зайві. В цілому статистика Європейського суду з прав людини чітко фіксує, що в Росії правоохоронні органи широко застосовують тортури [12].

Сьомою ознакою тоталітарного фашистського режиму є антикапіталізм. Якщо перші п’ять ознак є формальними, то антикапіталізм формально може і не проявлятися, але внутрішньо притаманний тоталітаризму. У прагненні до «захисту нації» тоталітарний режим спрямовує всі свої зусилля на централізацію, підпорядкування і контроль усіх сфер життя суспільства, щоб не допустити жодних проявів економічної самостійності. А в такому процесі, звичайно ж, немає місця ні конкуренції, ні економічної незалежності. Звідси і виростає антикапіталізм за жорсткої регламентації економіки та істотній частці позаекономічних форм примусу.

Сучасній Російській державі притаманні усі зазначені риси фашистського режиму за деякими виключеннями. Правляча влада шляхом державного примусу та вбивств ліквідувала усіх незалежних від неї великих бізнесменів [13; 14]. Вона сама є основним олігархом, зосередивши в своїх руках більшість національного багатства країни [15].Що стосується малого і середнього бізнесу то верхівка російської влади, на словах, намагається створити хороші умови для бізнесу[18]. Проте такі їх наміри зводяться на нівець армією корумпованих чиновників правлячої партії «Єдина Росія», яка в народі справедливо отримала назву «Партія шахраїв і крадіїв» [16;17].

На жаль, більшість російського народу підтримували утвердженню тоталітарного режиму. Їм необхідно пам’ятати, мудрі положення узагальнені Платоном: скільки б разів не з’являвся тиран, він не виростає невідомо звідки, а тільки з одного кореня – зі становища народного обранця: «народ породив диктатора, народові й годувати його та його друзів»; тиран, якому народ довіряє, не може утриматися від крові своїх підданих, він притягує їх до суду за несправедливими звинуваченнями, відбираючи життя, караючи вигнанням із рідної землі; після приходу до влади тирани починають вимагати від народу особистої охорони, щоб «народний захисник» почувався в безпеці, чим більше тирана ненавидять громадяни, тим більше йому потрібно охоронців; тиран постійно розпочинає нові війни, щоб народ відчував потребу у вожакові; тиран установлює непосильні податки для приватного бізнесу, щоб люди зубожіли від їх сплати і змушені були більше думати про хліб насущний, а менше задумувати щось лихе проти володаря; психологічною сутністю життя в такій державі є страх, який відчувають усі піддані незалежно від суспільного становища, але найбільш «нещасливою» людино в такій державі є сам тиран, який постійно переповнений страхом і змушений перетворюватися на підлабузника щодо свого оточення [21]. На жаль за останні два тисячоліття нічого не змінилося.

Таким чином, усі внутрішні ознаки наявності в Російській Федерації фашистського режиму в наявності. Однак, довгий час світова спільнота не звертала на них суттєву увагу. Тільки поодинокі випадки фашистських проявів набували розголосу світової спільноти [19; 20].

Однак з часом, російському фашизму стало тісно втілювати свою доктрину в межах однієї держави. Вони розпочали зовнішню агресію. Для усіх, особливо для України, очі на неофашистський режим Росії відкрилися після анексії Росією Криму. Усі зрозуміли, що проблема неофашизму це не проблеми Росії і України, а виклик для всього світового суспільства.

Після цих подій майже ні в кого не виникала сумніву аналогія у діях сьогоденної Росії і нацизської Німеччини в середині ХХ столітті: створення імперської, антилюдської теорії «Рузського мира», яка не визнає загальноприйнятих прав людини та територіальної цілісності будь-якої країни, в якій хтось говорить російською мовою, або ходить до православної церкви; винищення опозиції; проведення популістської соціальної політики; утвердження засад поліцейської держави; захват територій сусідніх країн.

І поруч з таким сусідом має існувати український народ. Однак сусідів не обирають. З фашистським режимом не тільки треба, але й можна боротися. Переважна кількість громадян України не поділяють теорію «Рузського мира» і готові протидіяти її. Однак боротися з фашизмом ліберальними демократичними засобами не можливо. Українська влада та суспільство має застосовувати у запобіганні російському фашизму радикальні засоби. Ця боротьба має здійснюватися на законодавчій основі.

Є необхідність розробки і прийняття закону України «Про запобігання і протидію руському нефашизму в Україні». В якою передбачити наступні заходи:

  1. Духовною основою руського неофашизму є теорія «Російського світу» («Рузского мира») Руської православної церкви. Відповідно у нас немає іншого виходу ніж заборонити її діяльності на території України. Це не означає, що треба закрити православні приходи. Переважна кількість простих священиків є істинно віруючими людьми, які несуть слово Боже до народу. Відповідно їх не можна чіпати. Застосовувати санкції треба виключно проти керівництва Руської православної церкви. Треба заборонити в’їзд на територію України російським емісарам у рясах, перекрити грошові потоки, які вивозяться з України. При цьому держава не має права втручатися у діяльність простих приходів. Після ліквідації верхівки Руської православної церкви в Україні, парафіяни мають самі визначитися до якої церви примкнути чи створити нову незалежну.
  2. Заборонити на територію України використовувати російської фашистської символіки: прапора Власівської армії; георгіївської стрічки та ін.
  3. Увести візовий режим з Росією. На жаль більшість етнічних українців, які виїхали до Росії, перестали бути патріотами української держави, практично вони підтримують існуючий в Росії фашистський режим. Для нас це п’ята колона, яку спочатку треба нейтралізувати, а потім вести з ними не просту культурну роботу.
  4. Дозволи працівникам СБУ та міліції здійснювати примітивне адміністративне затримання до 30 діб осіб, які підозрюються у скоєнні терористичних актів, проповідують ідеї «Російського світу» («Рузского мира»).
  5. Люстрація усіх співробітників працівників правоохоронних та інших державних органів, які є прибічниками «Російського світу» («Рузского мира»).
  6. Внести необхідні зміни і доповнення до навчальних планів середньої і вищої школи.
  7. Увести кримінальну відповідальність для посадових осіб за розповсюдження чи сприяння розповсюдження ідей «Російського світу» («Рузского мира») та адміністративну для громадян.

При цьому треба розуміти, що ми не виступаємо проти російського народу та Руської православної церкви, в цілому. Переконані, що російський народ і його церква зможуть подолати в собі фашистські прояви. А поки цього не сталось, ми змушені захищатися від російського фашистського режиму, який анексував Крим, експортував тероризм в Донецьку та Луганські області, зазіхає на інші частини незалежної держави. Так як основою сучасного руського фашизму є теорія «Російського світу» («Рузського мира»), ця теорія в Україні має бути визначна поза законом, а з її активними прихильникам треба боротися радикальними засобами держави та громадянського суспільства.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Классический фашизм: Дебрянская Русь. 2014 http://debryansk-rus.org
  2. Крах либерализма в России. За правду. 2014. http://zapravdu.ru/content/view/143/83/
  3. Ходорковський М. Кризис либерализма в России. KHODORKOVSK. 2014. http://khodorkovsky.ru/mbk
  4. Зосименко И.А. Вертикаль власти В.В. Путина. NAUCHFORUM. 2014. http://www.nauchforum.ru/node/434
  5. Совет Федерации отменил решение об использовании российской армии на Украине. РИА НОВОСТИ 2014. http://ria.ru/politics/20140625/1013509617.html
  6. Власти запретили лагерь оппозиции на Чистых прудах. VIODEO. 2014. http://www.rb.ru/article/vlasti-zapretili-lager-oppozitsii-na-chistyh-prudah/6939147.html
  7. В России оппозиции запретили провести 6 мая акцию в поддержку «узников Болотной». INFO. 2014. http://www.ua-ru.info/news/13677-v-rossii-oppozicii-zapretili-provesti-6-maya-akciyu-v-podderzhku-uznikov-bolotnoy.html
  8. Австрия сделала Европе гадость, приняв у себя Путина. Цензор. 2014. http://censor.net.ua/news
  9. Путин – самый влиятельный человек года. Голос России.2014. http://rus.ruvr.ru/2014_01_01/Forbes-Putin-samij-vlijatelnij-chelovek-goda-4307/.
  10. Нарушения прав граждан сотрудниками полиции в России. НОВОСТИ. 2014. http://www.km.ru/category/tegi/narusheniya-prav-grazhdan-sotrudnikami-politsii-v-rossii
  11. Нарушение прав человека в Благовещенске и работа “Комиссии быстрого реагирования”, как пример общественного контроля за деятельностью правоохранительных органов в России НОВОСТИ. 2014. http://www.altus.org/pdf/r_k_ru.pdf.
  12. Пытки – национальнаяособенность нарушения прав человека в России: ПРАВО. 2014. http://pravo.ru/review/view/61126/
  13. Смерть Березовского: полиция Британии вышла на след киллера: Цензор. – 2014. http://censor.net.ua/news/238332/smert_berezovskogo_politsiya_britanii_vyshla_na_sled_killera
  14. Крах ЮКОСа вызван действиями государства Цензор. 2014. http://newsland.com/news/detail/id/604704/
  15. Бершидский Л. Владимир Путин – самый богатый человек на Земле. INO.PRESSA. 2014. http://www.inopressa.ru/article/18sep2013/bloomberg/putin1.html
  16. Россияне признали “ЕР” партией “жуликов и воров”: МК.RU. – 2011. –ttp://www.mk.ru/politics/russia/article/2013/04/29/848604-rossiyane-priznali-quoterquot-partiey-quotzhulikov-i-vorovquot.html
  17. Theparty of crook sand thieves (Партія шахраїв і злодіїв): TheEconomist. 2011. http://xn——5cdlca1aqccvl8bfactn0ay5x.xn--p1ai/
  18. Медведев предложил проанализировать кредитование малого бизнеса из ФНБ. РІА НОВОСТІ. 2014. http://ria.ru/economy/20140203/992782160.html
  19. Пытки и убийство Сергея Магнитского. Сокрытие правды государственными органами. UNTOUCHABLES. 2014. http://russian-untouchables.com/rus/cover-up-presentation/
  20. Убийство Литвиненко, “Вероятно, получило санкцию Путина”: NEWSRU. 2014. http://www.newsru.com/russia/02dec2010/wikil.html
  21. Platon’s Staat / Griechisch und Deutscn mit kritiscnen und erklarenden Anmerkungen, Bd. 1 (1 -5), Leipzig 1881.

[1] В вперше опубліковано 30 червня 2014 р. LAW-PROPERTY https://web.archive.org/web/20160305051344/http://www.law-property.in.ua/articles/featured-articles/330-2014-06-30-08-58-24.html

Право