Доктор юридичних наук, професор Катерина Миколаївна Рудой — відома українська вчена у сфері адміністративного права, а також дослідниця публічного адміністрування та правоохоронної діяльності. Вона обіймає посаду професора кафедри адміністративного права й адміністративного процесу в Одеському державному університеті внутрішніх справ, де здійснює підготовку фахівців і керує науковими дослідженнями.
Її наукова діяльність тісно пов’язана з проблематикою адміністративного права та процесу, міжнародних операцій із підтримання миру, сприянням реформам у сфері публічної безпеки та антикорупційного права. Вона активно публікується у провідних українських та міжнародних журналах, зокрема в рамках Scopus/WoS, бере участь у фахових конференціях і виступає як співавтор низки міжнародних проєктів.
Як академік Академії адміністративно-правових наук, Катерина Миколаївна виконує важливі рольові функції в академічному середовищі та сприяє розвитку адміністративно-правової науки в Україні. Вона постійно залучається як наукова керівниця або консультант здобувачів та аспірантів. Особливе місце у її науковій діяльності посідає розвиток теорії та практики публічного адміністрування внутрішніх справ України, у межах якої вона поєднує правові, організаційні та управлінські аспекти функціонування системи МВС. Її членство в академії дозволяє долучатися до підготовки наукових заходів, рецензування публікацій і вироблення стратегій розвитку правової науки. Вона активно співпрацює з вітчизняними й зарубіжними науковими інституціями, координуючи міждисциплінарні дослідження.
У своїй науковій практиці професор К. Рудой особливу увагу приділяє темам Європейської інтеграції адміністративного законодавства, стандартам публічного адміністрування, адміністративно-правовому забезпеченню діяльності поліції в контексті міжнародної співпраці та превентивним інструментам запобігання правопорушенням. Вона розробляє концепції захисту прав внутрішньо переміщених осіб у військових і кризових умовах, аналізує антикорупційні механізми та адміністративні інструменти їх реалізації. Її монографії та статті досліджують також організаційно-правові моделі взаємодії між державними органами та суспільством для забезпечення прозорості й ефективності. Широко використовує порівняльно-правовий підхід, порівнюючи український та європейський досвід для виявлення найкращих практик. Її публікації демонструють поєднання теоретичної глибини з прикладним значенням для реформування державного управління і правоохоронної системи.