Наведений нижче не великий об’єм наукових й навчальних положень взято й упорядковано українською мовою у стислому вигляді з авторського посібника професорки Еліз Унтермаєр-Керлео (Untermaier-Kerléo, Élise) Mes TD de droit administratif. Paris : Éditions Ellipses, 2023. 272 p. ISBN 978-2-340-07725-6». Це упорядкування здійснено виключно з просвітницькою метою — задля популяризації французького адміністративного права загалом та наукових поглядів однієї з його сучасних представниць, докторки юридичних наук, maîtresse de conférences habilitée à diriger des recherches (HDR) Унтермаєр-Керлео Еліз, винятково для членів Академії адміністративно-правових наук, лише на території України та українською мовою. Використання фрагментів оригінального джерела здійснено з дотриманням принципів добросовісного використання відповідно до чинного законодавства України та Французької Республіки, зокрема з огляду на їхнє освітнє, наукове та некомерційне призначення. Матеріал оприлюднено без будь-якої мети отримання прибутку чи іншої фінансової або матеріальної вигоди, а його розповсюдження не порушує авторського права, що підтверджується вимогами статті 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 1 грудня 2022 року № 2811-IX. Відомості Верховної Ради. 2023. № 57. ст. 166. Усі навчальні або наукові тези, запозичені тут, мають містити посилання на авторку підручника — Untermaier-Kerléo, Élise — відповідно до зазначеного джерела[1]
Унтермаєр-Керлео Еліз (Untermaier-Kerléo Élise) — провідна французька науковиця в галузі публічного та адміністративного права, докторка юридичних наук, маїтресс-де-конференс з правом керувати дослідженнями (франц. maîtresse de conférences habilitée à diriger des recherches — HDR). Цей ступінь Habilitation à diriger des recherches (HDR) є вищою науковою кваліфікацією у Франції, яка надає право офіційно керувати докторантами, очолювати наукові проєкти та претендувати на звання професора (professeur des universités).
Унтермаєр-Керлео є викладачкою Університету Жан Мулен (Ліон III), спеціалізується на адміністративному праві, публічній етиці, правових гарантіях відповідальності публічної служби, прозорості та алгоритмічному врядуванні. Авторка відомого навчального посібника Mes TD de droit administratif (Ellipses, 2023) для студентів-юристів і співавторка колективної монографії La déontologie des juges (2021). У своїх дослідженнях вона висвітлює функціонування інституту référent déontologue як гаранта доброчесності в органах публічної влади Франції. Її праці поєднують теоретичну глибину з нормативно-практичними аспектами сучасного французького адміністративного права[2].
Нижче наведено деякі наукові погляди та методологічні підходи до академічного й практичного навчання студентів, розроблені Унтермаєр-Керлео Еліз (Untermaier-Kerléo, Élise) та висвітлені у посібнику: «Untermaier-Kerléo, Élise. Mes TD de droit administratif. Paris : Éditions Ellipses, 2023. 272 p. ISBN 978-2-340-07725-6» (Унтермаєр-Керлео Еліз. Мої практичні заняття з адміністративного права):
Зміст
Поради з методології
- Метод складання довідки та коментування судового рішення – стор. 9
- Метод написання есе (дисертації) – стор. 21
III. Метод вирішення практичного завдання (казусу) – стор. 28
Тематика
Тема 1. Вступ – Адміністративна юстиція – стор. 35
Тема 2. Адміністрація – Загальне повноваження – стор. 57
Тема 3. Адміністративна поліція (1/2) – Поняття – стор. 71
Тема 4. Адміністративна поліція (2/2) – Правовий режим – стор. 85
Тема 5. Публічна служба (1/3) – Поняття – стор. 107
Тема 6. Публічна служба (2/3) – Закони публічної служби – стор. 119
Тема 7. Публічна служба (3/3) – Розмежування SPA/SPIC – стор. 133
Тема 8. Принцип законності (1/2) – Нормативні акти національного походження – стор. 151
Тема 9. Принцип законності (2/2) – Нормативні акти наднаціонального походження – стор. 167
Тема 10. Односторонній адміністративний акт (1/2) – Прийняття – стор. 181
Тема 11. Односторонній адміністративний акт (2/2) – Виконання – стор. 203
Тема 12. Судовий контроль одностороннього адміністративного акта (1/2) – Акти, які можуть бути оскаржені шляхом подання позову про перевищення повноважень – стор. 221
Тема 13. Судовий контроль одностороннього адміністративного акта (2/2) – Підстави для позову про перевищення повноважень – стор. 237
Тема 14. Адміністративний договір (1/3) – Кваліфікація – стор. 249
Тема 15. Адміністративний договір (2/3) – Виконання – стор. 265
Тема 16. Адміністративний договір (3/3) – Спори – стор. 279
Тема 17. Позадоговірна адміністративна відповідальність – Правові підстави – стор. 295
Поради з методології
I. Метод складання довідки та коментування судового рішення
- Визначити Зміст, Цінність і Охоплення (ЗЦО) судового рішення
Читання коментаря до судового рішення має дозволити перевіряльникові зрозуміти, що студент:
- засвоїв зміст рішення (Зміст),
- здатен критично його осмислити (Цінність),
- уміє співвіднести його з правовим контекстом — чи йдеться про прецедентне рішення чи про конкретне для справи (Охоплення).
⚠ УВАГА!
На відміну від того, що часто вважають студенти, найскладніше не скласти план,
а саме прочитати й зрозуміти рішення.
Коментування судового рішення — це передусім вправа з читання й осмислення.
- Дві головні помилки, яких слід уникати
Коментування судового рішення потребує уникнення двох основних помилок:
- перетворення коментаря на виклад лекцій або есе без зв’язку з рішенням;
- буквального переказу рішення без співвіднесення з курсом.
Три основні етапи підготовки коментаря до судового рішення
Щоб написати якісний коментар, необхідно пройти три ключові етапи:
- Ознайомлення з рішенням: читання і конспект.
- Осмислення: вироблення плану.
- Написання: оформлення тексту роботи.
Етап № 1 – Ознайомлення з рішенням (читання і конспект)
Після повільного першого читання без нотаток, слід прочитати рішення вдруге,
використовуючи чернетки, маркер і простий олівець.
а. Юрисдикція та склад суду
Часто доводиться коментувати рішення Державної ради (Conseil d’État) або Трибуналу спорів юрисдикції (Tribunal des conflits). Але Ви також можете отримати завдання прокоментувати рішення Касаційного суду (Cour de cassation) — навіть у публічному праві!
Суди загальної юрисдикції також виносять важливі рішення для адміністративного права (наприклад, у справі дитсадка Baby-Loup щодо звільнення жінки за носіння ісламського хустки).
Також можуть траплятися рішення адміністративних апеляційних судів (CAA) або адміністративних судів першої інстанції (TA).
РІШЕННЯ, ПОСТАНОВА ЧИ ВИРОК?
- «Рішенням» (jugement) називають судові акти, винесені судами першої інстанції (TA, TGI, TI тощо).
- «Постановою» (arrêt) називають рішення апеляційних інстанцій (CAA, CA) та вищих судів (Conseil d’État, Cour de cassation, Tribunal des conflits).
- «Рішення» (décision) — це узагальнений термін, що охоплює як вироки, так і постанови.
Конституційна рада (Conseil constitutionnel) виносить не постанови, а рішення (décisions).
Це важливий елемент, який дозволяє оцінити значущість рішення:
якщо воно винесене урочистим складом суду — це має Вас насторожити:
швидше за все, йдеться про прецедентну постанову, яка:
- розв’язала нову юридичну проблему;
- або вирішила розбіжності в тлумаченні правових норм серед судів нижчої інстанції.
Складання коментаря до судового рішення вимагає глибокого знання судової системи Франції.
СКЛАДИ ДЕРЖАВНОЇ РАДИ (CONSEIL D’ÉTAT)
Державна рада виконує подвійну функцію (le dédoublement fonctionnel):
- Як випливає з назви, вона є дорадчим органом Уряду.
У цій ролі Рада надає обов’язкові або факультативні висновки щодо проєктів законів і декретів.
b. Складання судової довідки (fiche d’arrêt)
Фактичні обставини
Наступний етап — складання проекту судової довідки. Потрібно визначити:
🔹 Приклад
У постанові Blanco, винесеній Трибуналом зі спорів юрисдикції 8 лютого 1873 року,
мала дівчинка зазнала травм від вагонетки, якою керували працівники державної тютюнової фабрики.
Процедура
Якщо йдеться про постанову Державної ради (Conseil d’État), необхідно з’ясувати,
чи виступає вона як суд касаційної інстанції, суд першої та останньої інстанції,
чи відповідає на запит нижчого суду щодо тлумачення права.
КОМПЕТЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РАДИ (CONSEIL D’ÉTAT)
1. Державна рада як касаційний суд
Вона розглядає касаційні скарги:
- на рішення, винесені в останній інстанції адміністративними апеляційними судами;
- на рішення, винесені в останній або в першій і останній інстанції спеціалізованими адміністративними юрисдикціями.
У такому разі Державна рада виступає суддею суду попередньої інстанції:
вона може скасувати рішення і передати справу назад для нового розгляду.
Однак, якщо Рада вважає, що «в інтересах належного здійснення правосуддя»
(ст. L. 821-2 Кодексу адміністративного судочинства),
вона може скасувати рішення і вирішити справу по суті самостійно.
Це називається евокацією, і вона застосовується значно частіше, ніж у Касаційному суді.
2. Державна рада як суд першої та останньої інстанції
Вона також має пряму юрисдикцію (compétence directe) у низці справ,
пов’язаних або з природою спору, або з доцільністю для ефективного правосуддя
(ст. L. 311-1 Кодексу адміністративного судочинства).
Згідно зі ст. R. 311-1 того самого кодексу, до її прямої компетенції належать, зокрема:
- скарги на ордонанси та декрети;
- скарги на регламентні акти міністрів;
- скарги на рішення колегіальних органів національного рівня
(професійні ордени, незалежні адміністративні органи, національні екзаменаційні комісії тощо).
— Індивідуальні спори держслужбовців, призначених указом Президента Республіки —
3. Консультативні висновки Державної ради з «нових правових питань»
Згідно зі статтею L. 113-1 Кодексу адміністративного судочинства
(ухваленою на підставі статті 12 Закону від 31 грудня 1987 року),
адміністративні суди першої інстанції (TA) та адміністративні апеляційні суди (CAA)
можуть звертатися до Державної ради (Conseil d’État)
за роз’ясненням нових правових питань,
які є складними та повторюються у багатьох справах.
⚠ УВАГА!
Не слід плутати такі консультативні висновки з тими,
що надаються адміністративними секціями Державної ради.
Питання (проблема) права
Необхідно чітко ідентифікувати юридичне питання або кілька питань,
на які суд повинен був відповісти у винесеній постанові.
🔹 Приклад
У постанові Blanco Трибунал зі спорів юрисдикції мав вирішити питання:
який судовий порядок (юрисдикція) компетентний розглядати позов про відповідальність держави?
Рішення (solution)
Слід обов’язково зазначити, чи визнав суд скаргу обґрунтованою чи ні,
і яку саме відповідь було надано на поставлене(-і) юридичне(-і) питання(-я).
СТРУКТУРА СУДОВОГО РІШЕННЯ
Судове рішення складається з двох основних частин:
- Мотивувальна частина:
формулюється реченнями, що починаються зі слів «Враховуючи» (Vu) або «Вважаючи, що» (Considérant que) —
це обґрунтування рішення на основі фактичних і правових аргументів. - Оперативна частина (dispositif):
починається зі слова «Постановив» (Décide) —
саме тут міститься остаточне судове рішення у справі.
✅ На цьому етапі студент уже зрозумів зміст рішення — це відповідає букві «С» у методі ЗЦО (Sens, Valeur, Portée).
Етап № 2 – Етап осмислення, що веде до формування плану
На цьому етапі потрібно виписати всі ідеї на чернетку і поступово пов’язати їх між собою,
щоб вони утворили спочатку два блоки (І / ІІ), а потім чотири підблоки (ІA, ІB, ІІA, ІІB).
Необхідні джерела інформації
На цій стадії варто використовувати такі ресурси:
- конспекти лекцій;
- підручники;
- наукові журнальні публікації.
Також можна послуговуватись висновками публічного доповідача (rapporteur public),
витяги з яких можуть бути включені до вашої судової довідки
або знайдені в наукових виданнях.
ПУБЛІЧНИЙ ДОПОВІДАЧ (LE RAPPORTEUR PUBLIC)
Залежно від предмета спору та його складності, кількість суддів,
що входять до складу суду, може змінюватися, але вона завжди непарна.
Зазвичай до складу входять:
- голова;
- суддя-доповідач;
- ще один радник.
Коли справа розглядається, доповідач оголошує зміст позову і хід обміну процесуальними документами.
Після цього публічний доповідач виголошує свої висновки усно.
Історична довідка:
Раніше ця посада називалася «комісар уряду» (commissaire du gouvernement).
Однак така назва могла хибно натякати, що він представляє уряд перед адміністративним судом.
Саме тому з 1 лютого 2009 року її офіційно перейменовано на «rapporteur public».
Після викладення фактів справи та позицій сторін,
він самостійно пропонує правове рішення, яке вважає найбільш доречним.
Судова колегія не зобов’язана погоджуватися з його думкою
і може ухвалити інше рішення.
Публічний доповідач не входить до складу судової колегії,
не бере участі в нараді та не голосує.
Проте у Державній раді (Conseil d’État) він може бути присутнім на нараді,
якщо сторони не заперечили заздалегідь,
але навіть тоді він не виступає і не голосує.
Деякі справи звільняються від висновків публічного доповідача —
через тип процедури (наприклад, термінові справи) або через предмет спору.
2. Види планів
а. Бінарний план (план із двох частин)
Коментар повинен бути структурований за бінарною схемою:
він складається з двох частин (I і II), кожна з яких поділена на дві підчастини (A / B; A′ / B′).
Немає вимоги до глибшого поділу (1, 2, a, b),
але якщо є можливість — бажано написати два абзаци у межах кожної підчастини A, B, A′, B′.
Навіть якщо підрозділи (I A і B, II A і B) повинні бути збалансованими,
основна юридична аналітика бажано має зосереджуватись у підпунктах I B і II A.
🔹 Кілька порад:
- Не починайте писати, якщо не маєте всіх чотирьох підпунктів.
Ви ризикуєте завершити частину I, уже виклавши весь зміст — і потім доведеться
«розтягувати» частину II, повторюючи написане або виходячи за межі теми. - Якщо у Вас є лише частина I з двома підпунктами, але не знаєте, що писати у II,
перечитайте рішення ще раз — можливо, Ви щось пропустили.
Якщо ні — розгляньте можливість перетворити кожен підпункт на окрему частину,
а потім знову розділити їх на дві частини.
б. Основні типи планів
Ідеальний план — дуже простий, але «прикрашений» чіткими заголовками,
які одразу вказують на ідею абзацу.
Можливі схеми планів (для будь-якого типу оскарження):
- Принцип → II. Межі (або винятки) принципу
- Поняття → II. Режим застосування
- До постанови: класичне рішення → II. Після постанови: застаріле рішення
- Доцільне рішення → II. Суперечливе рішення
- Перше правове питання (напр.: визначення компетентної юрисдикції)
→ II. Друге правове питання (напр.: обґрунтованість позову)
Плани у разі оскарження з мотивів перевищення повноважень:
- Перевірка зовнішньої законності акта → II. Перевірка внутрішньої законності
- Застосування міжнародних норм → II. Застосування національних норм
- Перевірка прийнятності позову (акт, що спричинив шкоду; інтерес; строк)
II. Перевірка обґрунтованості позову
3. Заголовки (титули) розділів
Якщо скласти план іноді важко, то вигадати влучний заголовок — ще важче.
Заголовки для основних і підрозділів повинні відображати основну ідею,
розкриту в абзаці або частині тексту.
Хороший заголовок повинен бути:
- чітким і коротким — не більше двох рядків;
- складатися, як правило, з іменника, утвореного від дієслова дії суду, наприклад:
відхилення, визнання, підтвердження, допущення, контроль,
підхід, визначення, вибір, кваліфікація, урахування, воля, намір тощо.
Цей іменник потім уточнюється одним або двома прикметниками,
які відображають Вашу оцінку позиції суду, тобто:
- надмірна, стримана, обмежена або глибока,
- доречна або недоречна,
- небезпечна, очікувана або неочікувана,
- несподівана, чітка або розмита,
- сувора або приблизна,
- сумнівна, традиційна, нова тощо.
Нарешті, заголовок має відображати конкретну справу,
тобто бути тематично прив’язаним до рішення.
🔹 Приклади заголовків:
- Поглиблений контроль рішення, яке встановлює комендантську годину для дітей до 12 років.
- Стримане визнання свободи віросповідання для державних службовців.
- Керування приватним дитсадком: сумнівне відхилення кваліфікації як публічної служби.
📌 Порада
Якщо заголовок не приходить одразу — запишіть його олівцем.
Під час написання тексту, можливо, з’являться ідеї.
Остаточний заголовок оформіть ручкою лише після завершення всього завдання.
Декілька обов’язкових правил:
- ❌ Жодних дієслів у формі відмінювання. Заголовок — це не речення.
- ❌ Жодних питальних заголовків.
- ❌ Не розбивайте речення між заголовками, наприклад:
«А) Визнаний принцип… B)… Але з численними винятками».
Поради з методології
Етап № 3 – Написання роботи
1. Загальні правила оформлення
💡 Ці правила однаково застосовуються як до есе (dissertation), так і до практичних завдань (cas pratique).
- ❌ Не вживати 1-шу особу однини — жодних «я».
Свою думку слід формулювати неособово. - ⚠ Уважно стежте за орфографією!
- ❌ Не використовувати абревіатури.
- ⛔ Плагіат заборонений.
- ✅ Розділяйте текст на абзаци з відступами та залишайте між ними порожні рядки.
Робота повинна бути візуально легкою для сприйняття,
щоб рецензент міг швидко осягнути головні ідеї.
Викладач неодмінно оцінить охайну й структуровану презентацію,
особливо якщо має перевіряти сотні робіт.
До того ж Вам самим буде легше перечитувати текст.
2. Написання вступу
💡 Порада:
Вступ слід обов’язково спочатку написати на чернетці.
Він має складатися з п’яти елементів, перший з яких — «зацікавлення» (accroche).
1. Зацікавлення (Accroche)
💡 Порада:
Не починайте текст із шаблонної фрази на кшталт:
«Постанова, винесена Державною радою 24 березня 2016 року…».
Також не рекомендується починати з цитати,
оскільки зазвичай вона не зовсім відповідає суті справи.
Натомість достатньо одного-двох коротких речень,
які логічно поєднують загальну тему з предметом конкретного судового рішення.
Не забудьте також зробити плавний перехід до суті справи.
III. Методологія коментування судового рішення
Етап № 1 — Читання теми
Потрібно почати з дуже уважного прочитання теми та звернути увагу на всі слова, щоб уникнути відходу від теми або, навпаки, щоб не пропустити важливі аспекти, що також входять до теми.
🔹 Приклад 1:
«Адміністративне право і Конституція» / «Адміністративний суддя як конституційний суддя»
Ці дві теми схожі, але перша є ширшою за другу.
Якщо вам запропоновано першу тему, слід згадати про здійснення контролю конституційності адміністративним суддею (наприклад, теорія «екрану закону»). Але якщо ви зупинитеся тільки на цьому, то штучно звузите тему.
Отже, потрібно витратити час на перелік пунктів, що входять до теми «Адміністративне право і Конституція», зокрема конституційних положень, які мають значення для адміністративного права (щодо нормативної компетенції: статті 13, 21, 37 Конституції, щодо певних прав і свобод, таких як право на страйк, закріплене у Преамбулі 1946 року та гарантоване державним службовцям тощо), а також поняття конституційних публічних послуг (існування яких визначено Конституцією).
ІІ. Метод написання дисертації
Написання дисертації — це вміння відповісти на питання розумно, чітко та структуровано.
Дисертація — насамперед форма демонстрації: не йдеться про переказ усього, що вам відомо з лекції, а про роздуми над конкретною темою, реалізацію критичного мислення. Слід проблематизувати тему, тобто виокремити її ключові питання. Весь твір має бути побудований навколо цієї проблематики — щоб уникнути відхилення від теми.
Дисертація, звичайно ж, починається з вступу (І). Основна частина роботи вибудовується за планом, що складається з двох частин і двох підпунктів, із чітко сформульованими заголовками (ІІ).
Написання дисертації розпочинається з ретельного прочитання теми (етап №1). Далі слідує етап роздумів на чернетці, що веде до побудови плану та написання вступу (етап №2). Нарешті, етап №3 — це написання самої дисертації з дотриманням певних інструкцій.
• Визначення проблематики
Також необхідно визначити проблематику. Іноді вона прямо випливає з теми, особливо якщо остання подана у вигляді запитання. Проте, якщо формулювання є нейтральним, проблематику слід сформулювати самостійно.
< Приклад >
«Чи зникне департамент?» vs. «Департамент»
У першому випадку проблематика вже визначена — йдеться про можливе зникнення департаменту. У вступі слід пояснити, чому ця тема є актуальною.
У другому випадку проблематика потребує вашої інтерпретації: ви можете обрати, на якій проблемі зосередитися, обґрунтувавши її у вступі. Можна згадати й інші можливі підходи, але пояснити, чому саме вибрана проблематика є центральною. Наприклад, у зв’язку з поточними подіями очевидною видається проблематика зникнення департаменту. Але також допустимо обрати позитивний підхід і зосередитися на ролі департаменту без згадки про його можливу ліквідацію.
2. Розробка плану
Це ключовий елемент аргументації в дисертації. Як і при коментуванні судових рішень, юридичний план — це план з двох частин. Хоча іноді допустимим є поділ на три частини (але не більше!). Основні дві частини мають відповідати на проблематику, порушену у вступі.
Після створення чернетки плану (1), необхідно сформулювати заголовки частин та підпунктів, які мають бути чітко зазначені у вашій роботі (2).
а. Побудова плану
Бінарний план
План потрібен для логічного розподілу ідей. Самі ідеї залишаються незмінними, але їхнє представлення залежить від обраного плану.
б. Вибір заголовків
Стандартний план складається з двох частин (I і II), кожна з яких має два підпункти (A/B; A’/B’).
✱ Примітка
Не обов’язково деталізувати план далі (1, 2, a, b), проте, якщо це можливо, бажано сформувати два абзаци в межах кожного A, B, A’, B’.
Хоча підпункти (IA і B, IIA і B) мають бути збалансовані, основна аргументація має бути зосереджена в IB та IIA.
Після заголовків I та II має бути короткий вступний абзац (3–4 рядки), що анонсує зміст A і B. У самому вступі оголошення підпунктів не є обов’язковим.
Переходи (транзиції) мають бути між кожною частиною та підпунктом.
Висновок не обов’язковий. Часто саме B з частини II дозволяє зробити відкриття до ширших перспектив.
Простий план
Наполегливо рекомендується використовувати дуже простий план. Основне — надати цьому плану «естетичної» форми за допомогою заголовків, що точно і стисло передають головну ідею кожного абзацу.
✱ Приклади
- Принцип – II. Межі або винятки з принципу
- До певної дати (реформа, зміна судової практики) – II. Після
- У теорії (закріплення принципів) – II. На практиці (труднощі реалізації)
- Перша ідея – II. Друга ідея
- Переваги або позитивні аспекти – II. Недоліки
🎓 Порада щодо формулювання заголовків
✏️ Якщо заголовок не спадає вам на думку одразу — напишіть його олівцем.
Під час написання тексту до вас можуть прийти вдалі ідеї для заголовка.
Після завершення роботи перепишіть остаточний варіант ручкою.
❌ Заборонені варіанти:
- Заголовок не повинен містити дієслова у відмінюваній формі.
Заголовок — це не речення. - Не формулюйте заголовок у формі запитання.
- Не розділяйте заголовок на частини, наприклад:
«A) Визнаний принцип… B) Але такий, що допускає винятки».
✅ Правильний заголовок повинен бути лаконічним:
- Не більше ніж дві строки.
- Зазвичай складається з іменника або словосполучення з одним-двома прикметниками
чи прикладкою.
Приклади:
- «Позов про перевищення повноважень як інструмент на службі в громадян»
- «Ретельний і дієвий контроль судді за перевищенням повноважень»
- Або, навпаки: «Обмежений контроль судді за перевищенням повноважень»
🎯 Заголовок має бути точним і конкретним
- Уникайте занадто загальних або розмитих формулювань.
- У заголовку має звучати критичне судження, а не нейтральний опис.
Неправильно:
Назвати розділ: «І. Позов про перевищення повноважень» і просто переказувати зміст.
Правильно:
Висловлюйте власне аналітичне бачення, наприклад:
- «Обмежені повноваження судді як фактор неефективності позову»
- «Зростаюча ефективність позову через розширення повноважень суду»
- «Запровадження референдума-призупинення — відповідь на неефективність позову»
🧩 Побудова плану: базові принципи
🔹 Типова структура плану складається з двох частин (I та II), кожна з яких поділяється на дві підчастини (A/B; A’/B’).
📌 Примітка:
Не обов’язково деталізувати далі (1, 2, a, b), однак бажано, щоб у межах A, B, A’, B’ було по два абзаци для логічного поділу думок.
💡 Основна аналітична вага зазвичай припадає на I B та II A, — саме там має бути зосереджене ядро правової аргументації.
📝 Структура викладу: вступ, зв’язки та завершення
- Після заголовків I та II необхідно вставити «шапку» (3–4 рядки), яка оголошує зміст A і B.
- Проте, у вступі не обов’язково попередньо розкривати A і B.
🔗 Переходи (транзиції) між частинами та підчастинами — обов’язкові.
❌ На цьому етапі заключення не потрібне — роль висновку зазвичай виконує підпункт B у частині II, який пропонує відкриття нових перспектив чи ширше бачення проблематики.
🧱 Простий план — запорука успіху
Рекомендується простий і зрозумілий план, «замаскований» чіткими та змістовними заголовками, які:
- є конкретними та стислими;
- вказують на ідею, що буде розвиватися в абзаці.
📚 Зразки побудови планів:
- Принцип — II. Обмеження або винятки із цього принципу
- До певної ключової дати (реформи, рішення) — II. Після
- Теорія (визнання принципу, абстрактні норми) — II. Практика (труднощі впровадження)
- Перша ідея — II. Друга ідея
- Переваги реформи — II. Її недоліки
🎯 Як знаходити заголовки: поради
🔎 Іноді важко скласти навіть сам план — а ще важче знайти влучні заголовки для частин і підчастин.
📖 Головне правило:
За одним лише заголовком викладач має одразу зрозуміти основну ідею абзацу.
👁🗨 З погляду викладача:
З одного погляду на заголовки має бути видно структуру мислення та послідовність відповіді на проблему.
.
.
.
ІІІ. Коментар судового рішення (Commentaire d’arrêt)
🧭 Це вправа на тлумачення судової практики.
🔹 Завдання:
Коментар судового рішення не обмежується лише його переказом.
Його мета — проаналізувати юридичну проблему, яку порушує рішення,
і оцінити його значення у правовій системі.
🔸 Перший етап — Формалізувати фактологію і процесуальну історію
- Сторони:
Хто подає позов? Проти кого? Який статус сторін?
(фізична особа, адміністрація, орган влади…) - Факти:
Що трапилося? Які обставини стали підставою для судового розгляду? - Процедура:
Які рішення були ухвалені до цього (адміністративний акт, рішення судів попередніх інстанцій)?
У якому суді розглядається справа зараз (Conseil d’État, Tribunal administratif, Cour administrative d’appel…)?
🔸 Другий етап — Аналіз аргументації суду
- Яке правове питання було поставлено перед судом?
- Який юридичний механізм було застосовано для його вирішення?
- Який висновок зробив суд і на які норми він спирався?
📌 Це дає змогу виявити «problématique juridique» —
тобто центральну юридичну проблему, яку ви повинні опрацювати у своєму плані.
Структура коментаря судового рішення
🔹 ВСТУП
Вступ до коментаря судового рішення аналогічний вступу до класичної юридичної вправи:
- Представити справу (факти, сторони, суд, дата).
- Позначити проблему (problématique juridique), що постає з рішення.
- Оголосити план коментаря.
🔸 ПЛАН (дві частини)
Класичні типи побудови плану:
- Підтвердження/Спростування
- Аргументи на користь рішення
- Обмеження, критика або ризики
- Догматичний/Практичний підхід
- Теоретичне обґрунтування рішення
- Практичні наслідки для судової практики
- Передумови/Наслідки
- Юридичне підґрунтя
- Вплив на подальшу доктрину чи практику
📌 Кожна частина коментаря повинна бути структурована як у вправі з розвитку:
теза → обґрунтування → приклад → перехід.
🔹 ВИСНОВОК
Висновок стисло підсумовує оцінку рішення та
може вказати на перспективи його подальшого розвитку.
🔹 1. Представлення рішення (всуп):
У справі, що розглядається, асоціація “Les Amis de la Terre France” подала позов
з вимогою примусити адміністрацію виконати свої зобов’язання щодо скорочення викидів парникових газів.
Conseil d’État мав вирішити, чи зобов’язана адміністрація вживати конкретних заходів
у рамках закону про енергетичний перехід (Loi relative à la transition énergétique).
🔸 2. Формулювання проблематики:
Постає юридичне питання:
Чи може суд зобов’язати адміністрацію вжити конкретних заходів на виконання екологічних зобов’язань,
законодавчо передбачених, але не деталізованих у нормативних актах?
🔹 3. План коментаря:
- Зміцнення обов’язку адміністрації виконувати екологічні цілі.
- Межі судового контролю щодо дій або бездіяльності держави.
🔸 4. Основні тези:
- Суд визнав, що екологічні зобов’язання, встановлені законом,
є обов’язковими і підлягають судовому контролю. - Він постановив, що адміністрація має обов’язок вживати конкретних заходів,
навіть якщо вони ще не були деталізовані у регламентах.
🔹 5. Значення рішення:
Це рішення розширює сферу судового контролю у сфері екології
та визнає юридичну силу кліматичних цілей.
Воно прокладає шлях до нової екологічної юриспруденції,
де громадські об’єднання можуть вимагати відповідальності від держави.
Підготовка до письмових іспитів і конкурсів
📚 Конкурси (Concours) та іспити з права вимагають не лише знань,
а й володіння методологією викладу, здатності до аргументації
та вміння працювати з судовою практикою й нормативним матеріалом.
🔹 1. Ознайомлення зі структурою завдання
Перед початком написання:
- Уточніть формат завдання (коментар рішення, дисертація, аналіз документа).
- З’ясуйте тему та вимоги, зазначені в умові.
- Визначте ключові поняття, джерела і судові практики, що можуть бути залучені.
🔹 2. Етапи підготовки до написання:
- Читання та розбір джерела:
Розуміння тексту завдання, відбір важливих елементів. - Формулювання проблематики:
Визначення основного юридичного питання. - Побудова плану:
Структурування вашої відповіді (2 частини, по 2–3 підпункти кожна).
🔹 3. Написання:
- Вступ — чіткий, лаконічний, з оголошенням плану.
- Основна частина — розвиток думки через «теза → обґрунтування → приклад».
- Висновок — підсумок і загальний вислів на завершення.
🖊️ Порада:
Тренуйтеся писати повні тексти під час підготовки, дотримуючись обмежень у часі.
Звіряйтеся з коректними прикладами оцінених робіт.
Типова помилка: формалізм без глибини
⚠️ Формальне дотримання методології — не гарантія успіху.
Методика є лише засобом для розгортання аргументації,
а не заміною змісту чи юридичної думки.
Помилковий підхід:
- Обмеження лише поверхневим викладом законодавства.
- Повторення визначень без пояснення їх значення в конкретному контексті.
- Використання формул без критичного аналізу.
🔸 Що цінується на іспиті або конкурсі:
✅ Юридичне мислення:
Здатність побачити проблему, сформулювати її та обґрунтувати відповідь.
✅ Контекстуалізація норм:
Пояснення, чому суд застосовує ту чи іншу норму саме в цій ситуації.
✅ Актуальність прикладів:
Посилання на сучасну практику, реформу, доктрину, а не лише на “стару класику”.
🔹 Корисні поради:
- Не заучуйте план — тренуйте гнучкість мислення.
- Уникайте шаблонних вступів — шукайте оригінальні формулювання.
- Практикуйте конденсоване формулювання ідей.
🖋️ Підсумок:
Сильна робота — це не копія методології, а вираз розуміння права
через чітку структуру і живу юридичну думку
- Участь публіки в ухваленні адміністративних рішень
- Принцип змагальності (контрадикторність)
Державна рада, секція, 5 травня 1944 року, Справа “Вдова Тромп’є-Грав’є”, № 69751, Leb. с. 133
Встановлено, що оскаржене рішення, яким префект Сени відкликав у вдови громадянина Y… дозвіл на продаж газет у кіоску, розташованому на…, ґрунтувалося на проступку, нібито вчиненому заявницею.
Враховуючи характер рішення про відкликання дозволу в описаних вище обставинах та суворість цієї санкції, таке рішення не могло бути законно ухвалене без надання заявниці можливості оскаржити висунуті проти неї обвинувачення. Оскільки заявниці не було надано можливості висловити свою позицію до прийняття рішення, вона має підстави стверджувати, що оскаржене рішення префекта Сени ухвалено з порушенням належної процедури, а отже, є зловживанням владними повноваженнями.
Витяги з Кодексу взаємовідносин між громадськістю та адміністрацією (CRPA)
Ці положення походять із Закону № 2000-321 від 12 квітня 2000 року «Про права громадян у їхніх відносинах з адміністрацією», статті 19, 20, 21, 22 та 24.
Стаття L. 121-1
За винятком випадків, коли розглядається заява, індивідуальні акти, які мають бути мотивовані згідно зі статтею L. 211-2, а також рішення, які, хоча і не згадані у цій статті, приймаються з урахуванням особистості особи, підлягають дотриманню попередньої змагальної процедури.
Стаття L. 121-2
Положення статті L. 121-1 не застосовуються у випадках:
1° Нагальної потреби або виняткових обставин;
2° Коли їх застосування може загрожувати громадському порядку або міжнародним відносинам;
3° Якщо спеціальні законодавчі положення передбачають іншу змагальну процедуру;
4° До рішень органів соціального страхування або органу, згаданого у статті L. 5312-1 Трудового кодексу, окрім випадків ухвалення санкцій.
Положення статті L. 121-1, які стосуються рішень, що мають бути мотивовані відповідно до статті L. 211-2, не застосовуються у відносинах між адміністрацією та її працівниками.
Стаття L. 122-1
Рішення, згадані у статті L. 211-2, ухвалюються лише після того, як заінтересована особа мала можливість подати письмові зауваження, а за її запитом — і усні. Особа має право на супровід адвоката або представництво через уповноважену особу.
Адміністрація не зобов’язана задовольняти необґрунтовані або надмірні запити на слухання.
- Консультація
- Процедура громадських слухань
Кодекс довкілля, стаття L. 123-1
Громадські слухання мають на меті забезпечити інформування та участь громадськості, а також врахування інтересів третіх осіб під час підготовки рішень.
Сторінка 186
У випадку, коли обов’язковою є консультація консультативного органу, до складу якого входять представники категорій осіб, що стосуються прийнятого рішення, і якщо ця консультація відбувається після публічного обговорення, підсумок зауважень і пропозицій громадськості надсилається цьому органу до його висновку.
Не пізніше дати опублікування рішення і щонайменше протягом трьох місяців адміністративний орган, який ухвалив це рішення, оприлюднює в електронній формі підсумок зауважень і пропозицій громадськості з вказівкою, які з них було враховано, електронні звернення, а також — в окремому документі — мотиви прийнятого рішення.
3. Відкриті консультації в інтернеті
Витяги з CRPA
Стаття L. 132-1
Ці положення випливають зі статті 16 Закону № 2011-525 від 17 травня 2011 року про спрощення та підвищення якості законодавства.
Якщо адміністрація зобов’язана проводити консультацію з консультативною комісією перед прийняттям нормативного акта, вона може вирішити провести відкриту консультацію, яка дозволяє збирати зауваження заінтересованих осіб через вебсайт.
Ця відкрита консультація замінює обов’язкову, передбачену законодавчими або регламентними нормами. Консультативні комісії, думку яких необхідно враховувати відповідно до законодавства, можуть подати свої зауваження у межах цієї відкритої консультації.
Залишаються обов’язковими консультації з незалежними адміністративними органами, передбачені законодавчими або регламентними текстами, а також процедури погодження, ті, що стосуються реалізації публічних свобод, гарантують конституційні вимоги, передбачають право пропозиції або втілюють принцип участі.
Стаття L. 132-2
Адміністрація, яка вирішує організувати відкриту консультацію відповідно до статті L. 132-1, повідомляє будь-якими способами про порядок її проведення.
Після завершення консультації вона складає підсумок отриманих зауважень, який може супроводжуватись додатковими інформаційними матеріалами.
Цей підсумок підлягає оприлюдненню.
Стаття L. 132-3
Відкрита консультація, передбачена статтею L. 132-1, не може тривати менше ніж п’ятнадцять днів. Умови та порядок її організації встановлюються декретом, ухваленим Державною радою.
A. Доступ до адміністративних документів
Витяги з CRPA
Положення CRPA, що стосуються доступу до адміністративних документів, випливають із Закону № 78-753 від 17 липня 1978 року про різні заходи щодо покращення відносин між адміністрацією та громадськістю, а також про деякі адміністративні, соціальні та фіскальні положення (зі змінами).
Стаття L. 311-1 CRPA
За винятком положень статей L. 311-5 і L. 311-6, адміністрації, зазначені в статті L. 300-2, зобов’язані надавати адміністративні документи, які вони мають у своєму розпорядженні, особам, які подали відповідний запит, згідно з умовами, встановленими цим кодексом.
Стаття L. 340-1
Комісія з доступу до адміністративних документів є незалежним адміністративним органом.
Вона відповідальна за забезпечення дотримання права доступу до адміністративних документів і публічних архівів, а також за застосування положень глави II Закону № 78-753 від 17 липня 1978 року щодо повторного використання публічної інформації, відповідно до цього закону, цього кодексу і першого розділу другого тому Кодексу культурної спадщини.
Стаття L. 342-1
Комісія з доступу до адміністративних документів надає висновки, коли до неї звертається особа, якій відмовлено в доступі до адміністративного документа.
Звернення до комісії за висновком є обов’язковою попередньою процедурою перед поданням позову до суду.
B. Мотивація адміністративних актів
Положення Кодексу про відносини між громадськістю та адміністрацією щодо мотивації односторонніх адміністративних актів походять із Закону № 79-587 від 11 липня 1979 року про мотивацію адміністративних актів і покращення відносин між адміністрацією та громадськістю (зі змінами).
Витяги з CRPA
Стаття L. 211-2
Фізичні або юридичні особи мають право бути негайно поінформованими про мотиви індивідуальних адміністративних рішень, що мають для них несприятливий характер.
З цією метою обов’язковою є мотивація рішень, які:
- Обмежують здійснення публічних свобод або, загалом, є заходом поліцейського характеру;
- Є санкційними;
- Залежні від дотримання обтяжливих умов для отримання дозволу або встановлюють зобов’язання;
- Скасовують або анулюють рішення, що створює права;
- Посилаються на приписи, строки позовної давності або втрату права;
- Відмовляють у наданні пільги, що є правом для осіб, які відповідають законним вимогам для її отримання;
- Відмовляють у дозволі, крім випадків, коли розкриття мотивів може зашкодити одному із секретів або інтересів, захищених підпунктами a–f пункту 2 статті L. 311-5;
- Відхиляють адміністративне оскарження, яке є обов’язковим до звернення до суду відповідно до законодавчих або регламентних положень.
Стаття L. 211-3
Мотивація також є обов’язковою для індивідуальних адміністративних рішень, що відступають від загальних правил, встановлених законом або регламентом.
Стаття L. 211-6
Якщо абсолютна терміновість не дозволила мотивувати рішення, відсутність мотивації не робить його незаконним. Однак, якщо зацікавлена особа звернеться з таким запитом протягом строків для оскарження, орган, що прийняв рішення, повинен надати обґрунтування протягом одного місяця.
Положення цього розділу не скасовують законів, які забороняють розкриття чи публікацію фактів, що охороняються таємницею.
C. Право кожної особи знати ім’я посадової особи,
яка розглядає її запит або веде справу
CRPA, стаття L. 111-2
Ці положення походять із Закону № 2000-321 від 12 квітня 2000 року про права громадян у їхніх відносинах з адміністрацією, стаття 4.
Односторонній адміністративний акт (1/2)
A. Його основні характеристики
Односторонній адміністративний акт є актом, за допомогою якого адміністрація встановлює норму, яка має юридичну силу, без згоди осіб, яким вона адресована. Саме через це він є актом влади. Влада, яку він надає адміністрації, є істотною характеристикою діяльності адміністративної влади. Вона дозволяє встановлювати обов’язки, що застосовуються до інших, без потреби у їхній згоді.
Щоб вважатися правовим актом, він повинен:
- Походити від органу, наділеного владними повноваженнями (органу публічної адміністрації або приватної особи, якій делеговано такі повноваження);
- Бути спрямований на встановлення норм, що мають юридичну силу (тобто здатність змінювати правовий статус);
- Мати односторонній характер (тобто без згоди адресата);
- Мати зовнішній характер (тобто бути адресованим іншим суб’єктам).
B. Види односторонніх адміністративних актів
Можна класифікувати односторонні адміністративні акти відповідно до їх обсягу застосування:
- Нормативні акти, які встановлюють загальні та абстрактні правила (наприклад, муніципальні постанови, що регулюють порядок паркування);
- Індивідуальні акти, які застосовуються до конкретної особи або групи осіб (наприклад, надання дозволу на будівництво).
Також можна класифікувати за функцією:
- Створювальні акти, які встановлюють нові права або обов’язки;
- Засвідчувальні акти, які лише підтверджують вже існуючий правовий стан (наприклад, довідка про несудимість).
Кожна особа має право знати ім’я, прізвище, посаду та адміністративну адресу службовця, відповідального за розгляд її запиту або справи, яка її стосується; ці дані вказуються в офіційній кореспонденції, адресованій цій особі. Якщо цього вимагають міркування, пов’язані з громадською або особистою безпекою, анонімність посадовця зберігається.
Тема: Якою мірою адміністрований суб’єкт став громадянином у взаємодії з французькою адміністрацією?
Вступ
Хоча деякі гарантії могли надаватися адміністрованим особам у їхніх взаєминах із адміністрацією ще на початку ХХ століття (наприклад, право посадовців, яких стосувалася дисциплінарна процедура, на ознайомлення з їх особовою справою згідно зі статтею 65 закону від 22 квітня 1905 року; визнання загального принципу дотримання прав на захист з боку Державної ради у справах Dame Veuve Trompier-Gravier (1944) та Aramu (1945)), однак лише наприкінці 1970-х років виникає ідея адміністративної демократії.
Тоді ухвалюються кілька важливих законів, мета яких — покращити відносини між адміністрацією та адміністрованими, перетворивши останніх з об’єктів адміністративного управління на справжніх громадян, які мають права. Закон від 6 липня 1978 року створює CNIL — орган, відповідальний за захист персональних даних; закон від 17 липня 1978 року, який передбачає низку заходів для покращення взаємин між адміністрацією та громадськістю, закріплює свободу доступу до адміністративних документів; закон від 11 липня 1979 року зобов’язує адміністрацію мотивувати ті односторонні адміністративні акти, що мають негативні наслідки для адресата тощо. З’являється нова постать: адміністрований-громадянин.
Поняття адміністративного громадянства виникає з указом від 28 листопада 1983 року (нині скасованим), що стосувався взаємин між адміністрацією та користувачами: у супровідному звіті це поняття подано «в межах реалізації нової моделі громадянства, яка передбачає формування нового статусу користувача публічної служби».
Законодавець робить семантичний крок уперед із законом від 12 квітня 2000 року «Про права громадян у їхніх взаєминах з адміністраціями» — так званим законом DCRA. Вживання терміна «громадянин» у самій назві закону свідчить про явне прагнення вписати взаємини між адміністрацією та адміністрованими у контекст адміністративної демократії. Це означає розрив із традиційною концепцією адміністративних взаємин, побудованих на чіткому розрізненні
Вправи
Політичне відношення: громадянин у відношенні до політичної влади перетворювався на підданого
в адміністративному порядку — зобов’язаного пасивно коритися наказам адміністрації
(див. з цього приводу: Jean Rivero, «З приводу метаморфоз сучасної адміністрації: демократія та адміністрація», Mélanges René Savatier, Dalloz, 1965, с. 821–833, особл. с. 825).
З 1 січня 2016 року відносини між публікою та адміністрацією регулюються
Кодексом відносин між публікою та адміністрацією (CRPA), який узагальнює
основні положення основоположних законів про права адміністративних користувачів,
зокрема щодо права на доступ до адміністративних документів,
мотивування індивідуальних рішень,
та загальних принципів, що регулюють відносини між громадянами та адміністрацією.
Чи є набуття чинності цього кодексу завершенням трансформації адміністративного відношення, яке почалося наприкінці 1970-х років?
Якою мірою адміністративний користувач став громадянином щодо французької адміністрації?
Звісно, адміністративна демократія зробила незаперечний поступ за кілька десятиліть:
користувач адміністративних послуг тепер є носієм багатьох прав,
які він може протиставити адміністрації
і які обмежують односторонній характер адміністративної влади (I).
Однак ця революція ще не завершена,
оскільки багато з прав адміністративних користувачів мають обмежену сферу застосування
чи обмежене значення (II).
Пропозиція плану
- Адміністративний користувач як носій прав, які можна протиставити адміністрації
Права, надані громадянину-адміністративному користувачу, спираються на два основоположні принципи адміністративної демократії: по-перше, адміністративну прозорість, з розширенням права на інформацію (A), і по-друге — участь громадськості в ухваленні адміністративних рішень (B).
A. Розширення права на інформацію
На противагу секретності, що характеризувала традиційне функціонування адміністрації,
адміністративна прозорість має на меті зробити її «скляним будинком»,
за висловом члена Державної ради Ґі Бребана,
відкритим для погляду громадян.
— Закон від 17 липня 1978 року, що передбачає різні заходи покращення
відносин між адміністрацією і громадськістю,
визнає за будь-якою особою право отримати доступ до документів,
що зберігаються адміністрацією в межах виконання нею завдань публічної служби.
Таким чином, кожен громадянин може отримати доступ до своєї медичної чи податкової справи,
до листування, рішень, публічних розслідувань, місцевих бюджетів,
справ про будівництво чи проведення торгів, аналітичних звітів щодо навколишнього середовища.
У разі відмови адміністрації надати документ, громадянин може звернутися до
КАДА — Комісії з доступу до адміністративних документів.
— Закон від 11 липня 1979 року щодо мотивування адміністративних актів
зобов’язав адміністрацію надавати мотиви щодо деяких індивідуальних адміністративних рішень несприятливі для їхніх адресатів (поліцейські заходи, відмови в дозволі тощо), тобто пояснити мотиви — фактичні та правові обставини, що є підставою рішення.
– Стаття 4 Закону від 12 квітня 2000 року, так званого закону DCRA (кодифікованого в статті L.111-2 Кодексу про відносини між публікою та адміністрацією — CRPA),
поставила під сумнів анонімність, що традиційно супроводжувала адміністративне листування, закріпивши право кожної особи «знати ім’я, прізвище, посаду й адміністративну адресу службовця, відповідального за розгляд її запиту або справи, що її стосується», і вимагаючи, щоб «ці відомості фігурували в листах, що їй адресуються».
- Закріплення права брати участь у розробленні адміністративних рішень
Спочатку це право було визнане в межах принципу дотримання права на захист, коли йшлося про адміністративні рішення, які завдають шкоди адресатам, однак згодом право громадян брати участь у виробленні публічних рішень було поступово розширено, особливо в тих випадках, коли рішення можуть мати негативний вплив на довкілля.
– Принцип змагальності дозволяє адресатам адміністративного рішення бути вислуханими, подати свої зауваження щодо заходу, який їх стосується. Таким чином, вони можуть впливати — або принаймні намагатися вплинути — на зміст майбутнього рішення. Державна рада закріпила загальний принцип дотримання права на захист, скасувавши, в постанові у справі «Дама Вдова Тромп’є-Грав’є» від 5 травня 1944 року, дисциплінарне покарання, винесене особі без того, щоб вона «мала змогу відповісти на висунуті проти неї звинувачення».
– Стаття 24 Закону DCRA від 12 квітня 2000 року (ст. L.121-1 CRPA) запровадила процедуру попереднього слухання, яка застосовується до всіх рішень, що є несприятливими для адресата, а також до рішень, прийнятих «з огляду на особу». Вона дозволяє зацікавленій особі «подати письмові пояснення, а у відповідних випадках, за її клопотанням, — усні пояснення» і «отримати допомогу юриста» (ст. L.122-1 CRPA).
– Поза межами традиційної процедури публічного розслідування (ст. L.123-1 Кодексу довкілля), законодавство запровадило механізм участі громадськості у розробленні рішень, що мають значний вплив на довкілля (ст. L.123-19-1 та наступні того ж кодексу). Це спрямовано на реалізацію принципу участі, закріпленого в статті 7 Хартії довкілля. Відтепер громадськість може залишати свої зауваження до проєкту рішення, зазвичай на спеціальному вебсайті.
– У сферах поза довкіллям стаття L.132-1 CRPA закріпила можливість замінити консультацію з адміністративною комісією на «відкрите обговорення для збирання, через інтернет, зауважень від зацікавлених осіб».
Вправи
Стор. 186
У випадку, коли консультація дорадчого органу, що включає представників категорій осіб, яких стосується відповідне рішення, є обов’язковою, і коли ця консультація проводиться після консультації з громадськістю, підсумок зауважень і пропозицій громадськості передається цьому органу до винесення ним висновку.
Не пізніше дати оприлюднення рішення і протягом щонайменше трьох місяців, адміністративний орган, який прийняв рішення, оприлюднює в електронній формі:
- підсумок зауважень і пропозицій громадськості з вказівкою, які з них були враховані,
- самі зауваження і пропозиції, подані в електронному вигляді,
- а також в окремому документі — обґрунтування прийнятого рішення.
3. Консультації, відкриті в Інтернеті
Витяги з Кодексу взаємин між громадськістю та адміністрацією (CRPA)
Стаття L. 132-1[3]
Ці положення походять зі статті 16 Закону № 2011-525 від 17 травня 2011 року про спрощення та підвищення якості права.
Коли адміністрація зобов’язана провести консультацію з дорадчою комісією перед ухваленням нормативного акта, вона може вирішити організувати відкриту консультацію, яка дає змогу зібрати зауваження зацікавлених осіб на спеціальному інтернет-сайті.
Ця відкрита консультація замінює собою обов’язкову консультацію відповідно до законодавчого або нормативного положення. Дорадчі комісії, чию думку слід одержати згідно з законодавчим або нормативним положенням, можуть надати свої зауваження в межах відкритої консультації, передбаченої цією статтею.
Однак залишаються обов’язковими:
- консультації з незалежними адміністративними органами, передбачені законом або нормативними актами,
- процедури обов’язкового погодження (avis conforme),
- консультації, що стосуються здійснення публічних свобод,
- ті, що гарантують дотримання конституційної вимоги,
- ті, що передбачають право на ініціативу або реалізують принцип участі.
Стаття L. 132-2
Адміністрація, яка вирішує організувати відкриту консультацію згідно зі статтею L. 132-1, повідомляє про порядок її проведення будь-яким способом.
Після завершення консультації вона складає підсумок отриманих зауважень, який за потреби супроводжується додатковою інформацією.
Цей підсумок оприлюднюється.
Стаття L. 132-3
Відкрита консультація, передбачена статтею L. 132-1, не може тривати менш як п’ятнадцять днів. Її умови і порядок проведення визначаються постановою Державної ради.[4]
[1] Untermaier-Kerléo, Élise. Mes TD de droit administratif. Paris : Éditions Ellipses, 2023. 272 p. ISBN 978-2-340-07725-6.
[2] Université Jean Moulin Lyon 3. Fiche enseignante : Élise Untermaier-Kerléo. Université Jean Moulin. 2024. URL: https://www.univ-lyon3.fr/untermaier-kerleo-elise
IdRef. Élise Untermaier-Kerléo (1981-….). Identifiants et Référentiels. 2024. URL: https://www.idref.fr/088686620
Ellipses. Élise Untermaier-Kerléo – Mes TD de droit administratif. Catalogue Ellipses. 2023. URL: https://www.ellipses.fr/product/mes-td-de-droit-administratif-9782340077256/
Observatoire de l’éthique publique. Fiche membre : Élise Untermaier-Kerléo. Observatoire de l’éthique publique. 2024. URL: https://www.ethique-publique.fr/elise-untermaier-kerleo
Acteurs publics. Élise Untermaier-Kerléo : « Les référents déontologues du secteur public ont besoin de garanties d’indépendance ». Acteurs Publics. 2022. URL: https://acteurspublics.fr/articles/elise-untermaier-kerleo-les-referents-deontologues-du-secteur-public-ont-besoin-de-garanties-dindependance
Université Droit. Élise Untermaier-Kerléo. Annuaire des enseignants-chercheurs en droit. 2024. URL: https://univ-droit.fr/universitaires/21823-untermaier-kerleo-elise
[3] L. 132-1
Це позначення конкретної статті кодексу, і воно структуровано наступним чином:
- L означає, що це стаття з рівнем закону (loi), тобто ухвалена або затверджена парламентом. Це відрізняє її, наприклад, від статей R (réglementaire — регламентарного рівня, тобто ухвалених декретами) або D (décret).
- 132-1 — номер статті, який вказує:
- 132 — номер розділу або підрозділу;
- -1 — порядковий номер статті в цьому розділі
[4] Untermaier-Kerléo, Élise. Mes TD de droit administratif. Paris : Éditions Ellipses, 2023. 272 p. ISBN 978-2-340-07725-6.