Зовнішні чинники того, що Україна перемагає у війні «могутню» російську військову машину у Вітчизняній (народній) війні (2014 – рр.)
Зовнішня допомога друзів (партнерів) Україні:
1) західні держави невідкладно почали вводити проти Росії дієві фінансові, економічні та адміністративні санкції;
2) чотири п’ятих усіх суверенних держав членів ООН засудили нічим не спровокований агресивний напад Росії на Україну в лютому 2022р.;
3) значна частина держав невідкладно почала надавати Україні військову, фінансову та гуманітарну допомогу;
4) практично усі держави світу за спрощеною процедурою почали приймати українських жінок і дітей у якості біженців;
5) практично усі країни-учасниці ЄС (крім Угорщини), що граничать з Україно та більшість інших почали надавати військову допомогу Україні;
6) усі без винятку країни-учасниці ЄС надають Україні гуманітарну допомогу;
7) країни учасниці НАТО почали передави українському війську засоби ПВО.
Загниваюча путінська Росія, у певній мірі сама сприяє перемозі Вітчизняній (народній) війні українського народу (2014 – рр.):
1) більше як двадцятирічна негативна селекція державного апарату та військового керівництва Росії призвела до того, що на вищі політичні та військові посади призначались цілком віддані Путіну особи, однак з низькими професійними та особистими якостями[1]. Не говорячи вже про моральні, що відсутні повністю[2]. Тим самим, коли вони вступили у політичну та військову конкуренцію із суб’єктами владних повноважень України та почали програвати практично в усіх напрямках;
2) аналогічно здійснювалась негативна селекція офіцерського складу. На вищі посади призначались не кращі, не більш вимогливі та професійні, а конформістські особи, які вміми гарно задовольняти різноманітні забаганки вищого керівництва, однак не воювати у відкритому бою. Це у сукупності із відсутністю бойового досвіту призвело до їх не спроможності організовувати ведення бою з українськими підрозділами, якими управлюють вмотивовані офіцери з бойовим досвідом;
3) російський офіцерський склад навчався у власній закритій системі середньої і вищої військової школи, що базується на досвіді Другої світової війни, специфічного досвіду афганської та чеченської війн. Передовий світовий досвід останніх війн їх є не відомим. Ні на які стандарти НАТО російська армія не переходила;
4) розвиток військової науки і техніки здійснювалась на основі радянських напрацювань, без інтеграції до кращих світових стандартів. Відповідно формально найсучасніші взірці озброєння російської армії не витримують конкуренції із небагаточисленними західними взірцями озброєння, які мають Збройні сили України. Більш того у багатьох випадках російські взірці новітньої військової техніки успішно вражаються й озброєнням радянського виробництва, які залишаються на озброєнні Збройних сил України[3].
5) корупція що роз’їдає весь державний механізм путінської Росії, в тому числі питання розробки і закупівлі військової техніки, озброєння. засобів захисту військовослужбовців, логістики речового та продовольчого забезпечення. На щастя для українських військових, більшість величезних фінансових державних ресурсів, які виділились на російську армію були вкрадені путінськими чиновниками;
6) не дивлячись на значну підтримку «ватним» населенням Росії захоплення українських територій, ніхто із них вмирати на полі бою за це не хоче. Російські військові абсолютно не вмотивовані вести бої із військовими формуванням України. Все на що вони здатні – це виносити свою агресію до беззахисних мирних громадян на тимчасово окупованих територіях;
7) терор щодо мирних громадян, знищення шкіл, дитячих садочків, лікарень, об’єктів інфраструктури, вбивство українських не комбатантів, втому числі більше сотні дітей в містах Маріуполі, Волновасі, Харкові, Херсоні, Сумах, Чернігові, Києві та ін. призвів до того, що в Україні практично не стало громадян, як б підтримували псевдо-цінності Рузського миру. Українські політичні партії, які виступали за «дружбу» з Росією в Україні практично припили свої існування. Тим самим, Росія повністю втратила соціальну основу щодо вторгнення в Україну.
Проте, не можна не до оцінювати російське військо на майбутнє. Москалі вміють також вчитися. Зрозуміло, що їхня військова тактика та стратегія буде далі базувалась на доктрині гарматного «м’яса», щодо рядових російських військовослужбовців та молодших офіцерів. Однак, останній чинник не буде робити другу та послідуючі хвилі нападу на Україну менш небезпечними.
Адже об’єктивно формується нове рашиське військо, яке на наш погляд, буде характеризуватися наступними ознаками:
1) на офіцерські посади будуть призначатися офіцери, які у більшості вже будуть мати бойовий досвід;
2) з урахуванням прорахунків першого етапу широкомасштабного вторгнення буде здійснюватися підготовка рядового та молодшого командирового складу;
3) як офіцери так і рядові російські військовослужбовці вже не будуть мати ілюзій щодо військової міцності Збройних сил України та негативного відношення до них населення;
4) з урахуванням прорахунків першого етапу широкомасштабного вторгнення напевно буде скорегована тактика ведення бою підрозділами збройних сил Росії;
5) буде дещо знижено рівень корупції при забезпеченні рашиського війська;
6) буде дещо покращено зв’язок та взаємодію різних підрозділів та видів військ.
Іншими словами з часом на другу і послідуючі хвилі повномасштабного вторгнення москальське військо стане більше боєздатним. Зрозуміло, що й військове мистецтво української армії буде також значно зростати.
Валентин Галунько
https://orcid.org/0000-0003-1619-5028
[1] Наприклад, міністр оборони Росії Шойгу до призначення на посаду не мав ніякого відношення до Армії. Не проходив навіть строкової військової служби.
[2] Приклад: Спікер державної думи Росії Володін свідомо зневажаючи моральні норм і цінностей виявляючи нелюдяність та вороже ставлення до людей ставить на вершину ціннісної піраміди, не народ, а диктатора Путіна – [Вячеслав Володін: перевага Росії – це не нафта та газ, а Володимир Путін. http://duma.gov.ru/news/48036/
[3] Приклад: Станом на 17 березня 2022 р. українськими військовими було знищено у повітрі більше десяти «надсучасних» російських бойових літаків СУ30 і СУ34.