Ніна Романівна Нижник (27 вересня 1951 р. — 26 лютого 2017 р.) була видатною українською правознавицею, докторкою юридичних наук, професоркою та членкинею-кореспонденткою Національної академії правових наук України. У 1977 році вона закінчила Київський університет і розпочала професійний шлях, який привів її до провідних наукових установ держави — Інституту держави і права НАН України, Інституту законодавства Верховної Ради України та Національної академії державного управління при Президентові України. Її наукова діяльність охоплювала теоретичні проблеми державотворення, конституційного права та публічного адміністрування, що забезпечило їй авторитет однієї з найвпливовіших дослідниць у цих сферах. Науковий доробок Ніни Романівни налічує понад 400 праць, серед яких 18 одноосібних і колективних монографій, включно з такими, як «Державо-управлінські відносини в демократичному суспільстві» (1995), «Державне управління в Україні: централізація і децентралізація» (1997), «Системний підхід в організації державного управління» (1998), «Регіональна виконавча влада України: історія і сучасність» (2007) та її участь у фундаментальній праці «Правова доктрина України» (т. 2, 2013). За вагомий внесок у розвиток юридичної науки вона була нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня та численними почесними відзнаками.
Ніна Романівна Нижник була однією з найяскравіших постатей української юридичної думки, чий внесок суттєво вплинув на розвиток адміністративно-правової науки та публічного адміністрування. Її роботи поєднували глибоке теоретичне осмислення з практичним баченням функціонування державної влади, що зробило її авторитетною дослідницею у питаннях реформування державного управління. У різні роки вона працювала у провідних університетах і наукових установах, формуючи покоління молодих вчених-адміністративістів. Особливого значення набули її підходи до модернізації виконавчої влади, оптимізації державного апарату та впровадження принципів демократичності й ефективності в державне управління. Її здатність поєднувати академічну глибину з інтелектуальною інтуїцією дозволяла їй прогнозувати нові напрями розвитку науки та держави. Наукова діяльність Ніни Романівни стала важливою складовою розвитку української адміністративно-правової доктрини.
Наукова спадщина вченої охоплює фундаментальні монографії, навчальні посібники, наукові статті та участь у створенні концептуальних документів у сфері публічної влади. Її праця «Державо-управлінські відносини в демократичному суспільстві» (1995) стала одним із перших ґрунтовних досліджень, що систематизувало сутність відносин між державою та суспільством у перехідний період. Монографія «Державне управління в Україні: централізація і децентралізація» (1997) заклала підвалини сучасного розуміння балансу державних і місцевих повноважень. Навчальний посібник «Системний підхід в організації державного управління» (1998) уперше інтегрував концепцію системного аналізу до державного управління. Дослідження «Регіональна виконавча влада України: історія і сучасність» (2007) поглибило теоретичні засади регіонального розвитку та діяльності державної виконавчої вертикалі. Її участь у створенні «Правової доктрини України» (т. 2, 2013) остаточно утвердила її статус як провідної теоретикині державного управління та адміністративного права.
У діяльності центральних органів влади Ніна Романівна була активною учасницею реформотворчих процесів, зокрема підготовки Концепції адміністративної реформи, Стратегії реформування державної служби, а також змін до низки законів у сфері публічної влади. Її експертні напрацювання відігравали ключову роль у формуванні української моделі державного управління, зорієнтованої на прозорість, відповідальність та професійність. Вона наполягала на необхідності інституційного оновлення держави, удосконалення системи виконавчої влади й упровадження сучасних механізмів оцінювання якості законодавства. У керівних посадах наукових установ вона формувала цілісні підходи до підготовки управлінських кадрів і впровадження сучасних дослідницьких методик у сфері публічного права. Її праці з моніторингу ефективності законодавства стали методологічним фундаментом для аналізу впливу нормативно-правових актів. Саме її системне бачення держави як відкритої соціально-правової структури визначило напрям розвитку української адміністративної науки.
Формування наукової школи стало однією з найважливіших сторінок діяльності Ніни Романівни, адже під її керівництвом відбулося понад пів сотні захистів дисертацій, серед яких 19 — на здобуття ступеня доктора наук. Вона поєднувала високу вимогливість до наукових результатів із людяністю, підтримкою та готовністю допомогти кожному здобувачу. Її лекції вражали системністю, логічністю та винятковою глибиною, формуючи у студентів вміння мислити державницьки. Пам’яті Ніни Романівни присвячені щорічні Всеукраїнські науково-правові читання, що стали постійним майданчиком для обміну ідеями між ученими різних поколінь. На цих читаннях традиційно лунають спогади її колег, учнів і друзів, які наголошують на її інтелектуальному авторитеті та унікальному впливі на розвиток науки. Її школа продовжує жити в роботах її вихованців, у нових дослідницьких напрямах та концепціях, що розвивають започатковані нею ідеї.
У науковій спільноті Ніна Романівна Нижник визнається мислителькою, яка поєднала українську правову традицію з модерними теоріями державного управління та створила міцний методологічний фундамент для розвитку адміністративного права. Її дослідження залишаються актуальними у питаннях удосконалення адміністративного законодавства, розбудови інститутів участі громадян та модернізації системи виконавчої влади. Вона однією з перших обґрунтувала публічне адміністрування як самостійну наукову галузь, визначивши його місце у структурі національної правової доктрини. У її працях завжди підкреслювалася важливість гуманістичного виміру державної влади, що передбачає пріоритет прав людини, соціальну стабільність та розвиток демократичних інституцій. Наукова спадщина вченої слугує джерелом концептуальних орієнтирів для сучасної юридичної науки та практики державного управління. Її Світле Ім’я назавжди залишиться серед найавторитетніших діячів української адміністративно-правової думки.