Галунько В., Лазарев А., Галунько В. Позитивізм в адміністративному праві: лекція

15/10/2025
 |  Коментарів немає

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ

ПОЗИТИВІЗМ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ

 1. Огюст Конт і його внесок у сучасне праворозуміння адміністративного права

Огюст Конт (1798–1857), видатний французький філософ, засновник позитивістської філософії в праві, яка надала новий напрямок розвитку європейської думки. Його життєвий шлях був сповнений інтелектуальних пошуків і конфліктів: він навчався у Політехнічній школі в Парижі, співпрацював із Анрі де Сен-Сімоном, а згодом розробив власну систему поглядів. Конт прагнув створити цілісну методологію науки, яка протиставлялася теологічним і метафізичним побудовам. Його життя завершилося в Парижі, але інтелектуальна спадщина вплинула на розвиток соціології, юриспруденції та філософії права. Саме завдяки йому у науковий обіг увійшов термін «соціологія»

Філософські погляди Конта ґрунтувалися на «законі трьох стадій» розвитку знання: теологічній, метафізичній і позитивній. Він стверджував, що справжнє наукове пізнання можливе лише на позитивній стадії, коли факти перевіряються досвідом і спостереженням. У його працях — «Курс позитивної філософії» (1830–1842) і «Система позитивної політики» (1851–1854) — закладено основи методології наукового мислення. Конт вибудував ієрархію наук від математики до соціології, наголошуючи, що суспільство має досліджуватися за законами природи. Він розглядав науку не тільки як пізнання, але і як основу для моральної та політичної організації.

Разом із беззаперечними здобутками, система Конта мала і проблемні сторони. Його прагнення створити «релігію людства» викликало критику за надмірний догматизм. Багато хто вважав, що перетворення науки на новий культ суперечить принципам свободи думки. Також він висловлювався проти демократії, що зробило його ідеї привабливими для авторитарних режимів, зокрема в радянській імперії. Позитивізм у цій формі став не лише науковою методологією, але й ідеологічною платформою для управління суспільством. У цьому вбачалася головна суперечність його спадщини, адже наука перетворювалася на інструмент контролю.

Важливу роль у поширенні ідей Конта відігравали його інтелектуальні зв’язки, зокрема дружні й партнерські відносини з мислителями того часу, серед яких був Шарль Жан Боннен. Завдяки таким контактам позитивізм не залишався ізольованою доктриною, а ставав предметом дискусій у наукових колах Франції та Європи. У правовому контексті це стимулювало розвиток адміністративно-правових концепцій, орієнтованих на формалізацію процедур і раціональне публічне адміністрування. Хоча спадщина Конта є суперечливою, його методологічні підходи до аналізу суспільства та права зберігають цінність для сучасних українських учених. Вони допомагають зрозуміти витоки правового позитивізму та оцінити ризики його надмірного ідеологічного використання.

У правовій науці позитивізм Конта мав подвійний вплив. З одного боку, він сприяв формуванню правового позитивізму, який орієнтувався на дослідження права як системи чинних норм без апеляції до метафізичних ідей. З іншого боку, його редукціонізм часто ігнорував гуманістичні аспекти права. Особливо відчутним його вплив був у сфері адміністративного права: акцент на фактичності, нормуванні та процедурі дав основу для бюрократичного підходу до публічного адміністрування. При цьому Конт бачив право не як систему свободи, а як інструмент впорядкування соціального організму, що відображалося в авторитарних тлумаченнях адміністративної практики[1].

2. Значення наукової спадщини Огюста Конта для сучасного адміністративного права

Огюст Конт залишив по собі потужну спадщину, яка заклала підвалини для розвитку соціології, правового позитивізму та сучасної філософії науки. Його позитивні здобутки полягають у формуванні системної ієрархії наук, що відкрила шлях для міждисциплінарного дослідження суспільства. Його «закон трьох стадій» дозволив мислителям XIX–XX століть зрозуміти еволюцію знання як послідовний процес від міфологічного до наукового мислення. Конт запропонував концепцію «релігії людства», яка, попри суперечності, надихнула гуманістичні рухи та сприяла ідеї єдності людства. Його підхід до освіти, орієнтований на універсальне поширення знань, мав великий вплив на суспільно-педагогічні проекти у Франції, Мексиці та Бразилії.

Внесок Конта в адміністративне право виявився у його прагненні до раціоналізації адміністрування через науку, що стало основою для розвитку бюрократичних моделей публічного адміністрування.

Загалом, він закріпив науку як провідний орієнтир соціального прогресу.

Водночас спадщина Конта зазнала численних критичних зауважень, які стосуються його надмірного редукціонізму та авторитарних схильностей. Його уявлення про суспільний порядок часто передбачали обмеження демократії та індивідуальних свобод, що було використано для виправдання тоталітарних систем. Створення «релігії людства» викликало сумніви, оскільки перетворювало філософію на майже сакралізовану догму, суперечачи принципам свободи думки.

Багато гуманітаріїв закидали Конту ігнорування культури, духовності та індивідуальної свободи, зводячи їх до функцій у соціальному організмі.

Його вплив на радянську ідеологію, яка запозичила ідеї плановості та наукового управління, показав небезпеку позитивізму як інструмента контролю. Критики наголошували, що підхід Конта був надто жорстким і залишав мало місця для плюралізму та критичної дискусії. Тому його спадщина оцінюється як амбівалентна.

Сучасні інтерпретації намагаються поєднати як позитивні, так і проблемні сторони спадщини Конта. З одного боку, його ідеї залишаються важливими для розуміння витоків соціології, методології науки та основ правового позитивізму. З іншого боку, сучасна наука відкинула його надмірну претензію на універсальність і завершеність знання. Підхід Конта до адміністративного права сьогодні цінують у частині раціоналізації процедур, але відкидають у тому, що стосується авторитарного контролю. Його ідея про єдність знань надихає прихильників міждисциплінарності, але водночас критикується за обмеження свободи гуманітарного пошуку. Попри це, його спадщина залишається джерелом дискусій у філософії, праві та політиці.

Отже, значення наукової спадщини Огюста Конта для сучасного адміністративного права полягає насамперед у його акценті на:

– системність;

– ієрархії;

– методологічній чіткість;

– позитивістський метод орієнтує адміністративне право на формування та аналіз чинних норм і процедур, а не на абстрактні ідеї.  Завдяки цьому в адміністративному праві укорінився пріоритет чіткої регламентації компетенцій адміністративних органів та процедур їхньої діяльності;

– підхід до суспільства як до єдиного організму, стимулював розвиток інститутів контролю (нагляду) та правового порядку, що є вагомими інструментами публічного адміністрування;

– єдность науки і практики залишається актуальною;

– орієнтованість публічної діяльності на ефективність і прозорість[2].

3. Теорії позитивізму Огюста Конта та її вплив на сучасне адміністративне право

Філософсько-правові підходи Огюста Конта до місця позитивізму у формуванні сучасного адміністративного права ґрунтуються на його законі трьох станів, де завершальним є позитивний або реальний стан.

 Право розглядається не як система абсолютних ідей чи абстрактних сутностей, а як результат спостереження та узагальнення соціальних явищ.

Адміністративне право набуває функціональності саме в позитивному стані, коли воно відображає закономірності суспільної організації, підпорядковуючи уяву, реальному досвіду.

Утверджується визнання відносної природи знань, що означає залежність будь-якої правової доктрини від конкретних умов людської організації та суспільного розвитку.

Адміністративне право трактується не як абсолютна й незмінна система, а як динамічний правовий порядок, що відображає певний етап еволюції суспільства. Це дозволяє враховувати змінність форм публічного адміністрування, поступове вдосконалення адміністративних інститутів і розвиток правових процедур.

Конт наголошував, що наукове передбачення є вищим завданням будь-якої науки, що дає змогу прогнозувати соціальні наслідки правових рішень.

Соціальна роль права полягає у забезпеченні гармонії між порядком і прогресом. Для адміністративного права це означає необхідність поєднання стабільності нормативно-правової системи з постійним оновленням її змісту відповідно до викликів часу.

«Порядок виступає умовою прогресу, а прогрес стає метою порядку»

Право, повинно будуватися на принципі точності, реальності та корисності. Це сприяло закріпленню нормативного підходу, орієнтованого на конкретні потреби суспільства та його організаційні структури.

Право має виконувати функцію не лише регулювання, а й раціоналізації соціальних процесів.

Гармонія науки й «мистецтва» адміністрування означає, що практичні рішення мають виходити з установлених законів, а не з волюнтаристських уявлень чи випадкових інтуїцій.

Такий підхід задає для адміністративного права вимогу точності норми й процедур. Які мають відповідати рівню наукової визначеності та реальним потребам суспільства.

Моральний і політичний виміри інтегруються: позитивну «духовну владу» має має дотримуватися етику публічного адміністрування, в якій обов’язок і корисність поєднані через наукове знання про наслідки дій. Це задає стандарт раціональності для адміністративного права: відбір засобів регулювання за критеріями ефективності, передбачуваності й пропорційності у світлі пізнаних законів.

Водночас здійснюється застереження від фальшивої точності. Перевищення межі наукової визначеності, що підривають довіру до права.

Соціальна програма позитивізму — універсальна освіта й регулярна праця — визначає адресата й легітимацію сучасного адміністративного права як інструмента загального блага. Народна політика в Конта завжди соціальна й передусім моральна: право має формувати поведінкові правила, що найбільше відповідають основній гармонії суспільства. Така рамка зміщує адміністративне право від юридичного формалізму до науково обґрунтованого адміністрування, яке спирається на соціологію як «вищу» науку про людське співжиття. Позитивна філософія тим самим надає праву здатність одночасно охороняти порядок і спрямовувати прогрес, демонструючи історичну наступність епох і спадкоємність інститутів. У підсумку місце позитивізму — бути методологічним ядром сучасного адміністративного права, що організовує соціальну реальність відповідно до пізнаних закономірностей і вимірюваних цілей.

4. Наслідки вплив позитивізму на формування джерел сучасного адміністративного права України

На відміну від норм (як приклад, кримінального права), об’єднати всі національні джерела адміністративного права в одному чи навіть декількох комплексних (кодифікованих) кодексах або законах не можна з об’єктивних причин.

Адміністративне право регулює широке коло суспільних відносин. Його норми містяться в численних актах різної юридичної сили. Також правотворчість у публічному адмініструванні характеризується високим рівнем динамічності, виникненням нових норм, що ускладнює зміст і структуру правового матеріалу. Законодавчі акти постійно доповнюються й уточняються, а нормативний матеріал потребує систематизації[3].

4.1. Закони, які є основними джерелами адміністративного права України

У системі норм адміністративного права немає одного основного джерела, як наприклад у кримінальному праві[4]. В умовах сьогодення основні норми адміністративного права зосереджені в шести законах України.

  1. Закон України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI «Про адміністративні послуги», який визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг. Він регулює відносини між адміністративними органами та суб’єктами звернення. Це стосується отримання адміністративних послуг, що включає видання дозволів, ліцензій, сертифікатів, реєстрацію та інші види дій з боку держави. Закон гарантує захист прав заявників, забезпечуючи їм доступ до адміністративних послуг на основі рівності, прозорості та недискримінаційного підходу. Норми Закону від 6 вересня 2012 року № 5203-VI установлюють єдині правові стандарти надання послуг[5].
  2. Закон України від 13 грудня 2022 року № 2849-IX «Про адміністративну процедуру», що врегульовує суспільні відносини між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами, які здійснюють функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами. Норми Закону від 13 грудня 2022 року № 2849-IX визначають порядок і процедури, які застосовуються для розгляду та вирішення адміністративних справ, що виникають у сфері публічного адміністрування. Закон спрямовано на забезпечення прав і свобод громадян у процесі взаємодії з адміністративними органами, встановлюючи чіткі правила для забезпечення прозорості та ефективності публічної адміністрації.

Норми означеного Закону України законодавчо виписують, що адміністративний орган – це будь-який орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, а також інший суб’єкт, який відповідно до закону наділений повноваженнями здійснювати функції публічної адміністрації; публічний інтерес – це інтерес держави, суспільства або територіальної громади, а також важливі для великої кількості осіб інтереси й потреби[6].

  1. Закон України від 24 серпня 2023 року № 3354-IX «Про правотворчу діяльність» в аспектах підзаконної правотворчості (розпорядчої діяльності) визначає правові та організаційні засади видання підзаконних нормативно-правових актів. Згідно з ним підзаконний нормативно-правовий акт ‒ це документ, виданий суб’єктом правотворчої діяльності на виконання Конституції та законів України. Підзаконні нормативно-правові акти мають узгоджуватися між собою і мати відповідність законам та міжнародним договорам. Закон установлює правила для обліку, планування та видання підзаконних актів, що дозволяє забезпечити систематичність і послідовність правового регулювання в різних сферах суспільного життя[7].
  2. Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» відіграє вирішальну роль у нормах адміністративного права, які забезпечують формування та функціювання системи запобігання корупції в Україні. Цей Закон закріплює правові та організаційні основи для ефективного попередження корупційних правопорушень й правопорушень, пов’язаних з корупцією, зменшення ризиків корупційних дій, а також для усунення їхніх наслідків. Серед основних інструментів, що запроваджуються, є вимоги до прозорості фінансової звітності посадових осіб, декларування доходів, запобігання конфлікту інтересів та низка інших обмежень (скажімо, суміщення й сумісництва з іншими видами діяльності; отримання подарунку; спільної роботи близьких осіб)[8].
  3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Його завданням є забезпечення охорони прав і свобод громадян, власності, конституційного устрою України, а також захисту прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій. Кодекс спрямовано на підтримання встановленого правопорядку та зміцнення законності в державі. Одним із ключових завдань є запобігання адміністративним правопорушенням та виховання громадян у дусі поваги до Конституції і законів України. Він також сприяє вихованню громадян у дусі сумлінного виконання своїх обов’язків перед суспільством, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, а також до правил співжиття. Основна мета ‒ забезпечення дотримання законів та підвищення правової свідомості громадян для зміцнення стабільності та безпеки в українському суспільстві[9].
  4. 6. Кодекс адміністративного судочинства України насамперед є джерелом адміністративного судочинства (адміні­стративного процесу) та має своїм призначенням визначення юрисдикції та повноваження адміністративних судів, установлення порядку здійснення судочинства в адміністративних судах. Основною метою КАСУ є забезпечення ефективного та справедливого розгляду публічно-правових суперечок, що вини­кають між фізичними чи юридичними особами та суб’єктами владних повноважень. Він спрямований на захист прав, свобод та законних інтересів громадян і організацій у процесі здійснення публічного адміністрування, а також на зміцнення законності та правопорядку в Україні. Проте в системі адміністративних судів розглядаються публічно-правові суперечки фізичних чи юридичних осіб з адміністративними органами, які в адміністративному процесі отримують назву суб’єктів владних повноважень, щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності[10].

Відповідно норми КАСУ:

– по-перше, за своїм прямим призначенням забезпечують захист порушених прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень;

– по-друге, рішення адміністративних судів щодо задоволення позовних вимог приватних осіб є гіркою правдою для адміністративних органів, які припустилися порушення прав, свобод та (або) законних інтересів приватних осіб. Тим самим за нормами КАСУ змушені повіряти свою діяльність адміністративні органи.

Зазначені вище закони отримали галузеву назву «основні джерела адміністративного права» через те, що використовуються для врегулювання адміністративно-правових відносин практично в усіх галузях суспільного життя.

Тим самим громадяни України, юридичні особи та адміністративні органи мають у своєму арсеналі основні джерела адміністративного права, які за умови їх виконання дають можливість громадянам отримувати якісні адміністративні послуги та належний адміністративно-правовий захист.

Отже, з погляду галузевої інкорпорації, систему норм законів України («Про адміністративні послуги»; «Про адміністративну процедуру», «Про правотворчу діяльність» в аспектах норм підзаконної правотворчості (розпорядчої діяльності), «Про запобігання корупції», Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства України) можна об’єднати під доктринальною назвою «АДМІНІСТРАТИВНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ».

4.2. Закони, які є загальними джерелами адміністративного права України

Поряд з основними джерелами адміністративного права об’єктивно існують й загальні джерела адміністративного права ‒ закони України, які використовуються при врегулюванні правовідносин більшості галузей суспільного життя. Зокрема це:

Закон України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України»[11];

Закон України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади»[12];

Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»[13];

Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»[14];

Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»[15];

Закон України від 7 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування»[16];

Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу»[17];

Закон України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»[18];

Природним є те, що зазначений перелік загальних джерел адміністративного права у формі законів не є повним. Він може бути доповнений суб’єктивно або об’єктивно – після утвердження нових законів України з нормами адміністративного права, які будуть врегульовувати адміністративно-правові відносини в багатьох сферах суспільного життя.

Отже, закони України формують основні, загальні, особливі та спеціальні національні джерела адміністративного права. Норми перших використовуються для всіх, а других – для врегулювання більшості адміністративно-правових відносин. Особливі використовуються в таких підгалузях адміні­стративного права, як службове та адміністративно-деліктне право. Спеціальні національні джерела адміністративного права використовуються для публічного адміністрування певних сфер (секторів) суспільного життя[19].

 Питання до самоконтролю:

  1. Поясніть, як «закон трьох стадій» Огюста Конта вплинув на становлення правового позитивізму та які ризики несе його редукціоністський підхід для гуманістичних аспектів права.
  2. Проаналізуйте, у чому полягає подвійний вплив ідей Конта на адміністративне право: з одного боку — як основи для формалізації процедур публічного адміністрування, а з іншого — як можливості використання науки як інструменту контролю в авторитарних режимах.
  3. Проаналізуйте, як ідея Конта про суспільство як єдиний організм вплинула на становлення інститутів контролю й нагляду в адміністративному праві.
  4. Оцініть значення позитивістської методології Конта для закріплення принципу чіткої регламентації компетенцій органів влади у сучасному адміністративному праві.
  5. Поясніть, у чому полягає амбівалентність спадщини Конта для адміністративного права: які його ідеї сприяли підвищенню ефективності публічного адміністрування, а які створювали передумови для авторитаризму.
  6. Поясніть, як «закон трьох станів» Конта вплинув на розуміння адміністративного права як науки про факти та соціальні явища.
  7. Проаналізуйте, чому адміністративне право в позитивістській парадигмі вважається динамічною системою, а не абсолютною й незмінною.
  8. Визначте значення формули Конта «порядок — умова прогресу, прогрес — мета порядку» для сучасного адміністративного права.
  9. Обґрунтуйте роль науки й освіти у формуванні позитивного духу в адміністративному праві.
  10. Поясніть, у чому полягає соціальна роль позитивізму у праві для гармонізації стабільності та розвитку адміністративних інститутів.
  11. Сформулюйте приклади того, як принцип доступності правової інформації та прозорості влади реалізує ідеї Конта у сучасному публічному адмініструванні.
  12. Обґрунтуйте, чому позитивізм в адміністративному праві сприяв утвердженню раціональної бюрократії?
  13. Визначте, як Контове бачення науки як передбачення вплинуло на здатність адміністративного права прогнозувати соціальні наслідки рішень.
  14. Оцініть, у чому полягає конструктивна функція адміністративного права в позитивістській методології.
  15. Поясніть, чому позитивізм Конта розглядає право як інструмент організації соціальних відносин, а не як сукупність аподиктичних догм.
  16. Розкрийте значення універсальної освіти й моральної програми позитивізму для легітимації сучасного адміністративного права.
  17. Поясніть, чому сучасне адміністративне право України не може бути зведене до одного кодифікованого джерела, і як це відображає позитивістський підхід до правотворчості.
  18. Назвіть і охарактеризуйте шість основних законів України, що формують ядро адміністративного права, та поясніть, як вони втілюють принцип позитивізму.
  19. Розкрийте значення Закону України «Про адміністративну процедуру» для встановлення чітких правил і процедур діяльності органів публічної адміністрації.
  20. Проаналізуйте, як Кодекс адміністративного судочинства України забезпечує реалізацію принципу позитивізму через захист прав громадян від рішень суб’єктів владних повноважень.
  21. Визначте, чим відрізняються основні, загальні, особливі та спеціальні джерела адміністративного права, та наведіть приклади кожного з них.
  22. Поясніть, у чому полягає доктринальна ідея створення проєкту «Адміністративного кодексу України» і як вона пов’язана з позитивістським прагненням систематизації нормативного матеріалу.
  23. Оцініть, як норми загальних законів (наприклад, «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про правовий режим воєнного стану») забезпечують універсальне застосування позитивістських принципів у різних сферах публічного адміністрування

Література та джерела для поглибленого вивчення:

  1. Конт О. Промова про позитивний дух. Упорядники В. Галунько, Р. Шишка. Париж: Міжнародне позитивістське товариство, 1908. Академія адміністративно-правових наук, 2025. URL: https://www.ssaals.com.ua/pravo/kont-o-promova-pro-pozytyvnyy-dukh-uporiadnyky-v-halunko-r-shyshka-paryzh-mizhnarodne-pozytyvistske-tovarystvo-1908-172-s-2025-url-https-dn790000-ca-archive-org-0-items-discourssurlesp00comt-d/9978/
  2. Адміністративне право та адміністративний процес. Повний курс : підручник / В. Галунько, П. Діхтієвський, А. Берлач та ін. ; за заг. ред. В. Галунька, В. Фелика. Вид. 5-те. Одеса : Видавництво «Юридика», 2025. 700 с. URL: https://www.ssaals.com.ua/pravo/administratyvne-pravo-ta-administratyvnyy-protses-povnyy-kurs-pidruchnyk-v-halunko-p-dikhtiievskyy-a-berlach-ta-in-za-zah-red-v-halunka-v-felyka-vyd-5-te-odesa-vydavnytstvo-yurydyka-2025-2/10140/
  3. Про адміністративні послуги: Закон України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI. Набрав чинності 7 жовтня 2012 року. Останні зміни до Закону були внесені 30 червня 2023 року Законом № 3221-IX.
  4. Про адміністративну процедуру: Закон України від 13 грудня 2022 року № 2849-IX.
  5. Про правотворчу діяльність: Закон України від 24 серпня 2023 року № 3354-IX.
  6. Про запобігання корупції. Закон України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII.
  7. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
  8. Кодекс адміністративного судочинства України.
  9. Про Кабінет Міністрів України. Закон України від 27 лютого 2014 року № 794-VII.
  10. Про центральні органи виконавчої влади. Закон України від 17 березня 2011 року № 3166-VI.
  11. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21 травня 1997 року № 280.
  12. Про правовий режим воєнного стану. Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
  13. Про державну службу. Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
  14. Про службу в органах місцевого самоврядування. Закон України від 7 червня 2001 року № 2493-III.
  15. Про військовий обов’язок і військову службу. Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
  16. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Закон України від 5 квітня 2007 року № 877-V.
  17. Галунько В. В. Закони України, які є основними джерелами адміністративного права України. Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали круглого столу, присвяченого пам’яті професора Валерія Матвійчука. Київ : ДП «Експрес-об’ява», 2024. С. 44-51.

[1] Конт О. Промова про позитивний дух. Упорядники В. Галунько, Р. Шишка. Париж: Міжнародне позитивістське товариство, 1908. Академія адміністративно-правових наук, 2025. URL: https://www.ssaals.com.ua/pravo/kont-o-promova-pro-pozytyvnyy-dukh-uporiadnyky-v-halunko-r-shyshka-paryzh-mizhnarodne-pozytyvistske-tovarystvo-1908-172-s-2025-url-https-dn790000-ca-archive-org-0-items-discourssurlesp00comt-d/9978/

[2] Конт О. Промова про позитивний дух. Упорядники В. Галунько, Р. Шишка. Париж: Міжнародне позитивістське товариство, 1908. Академія адміністративно-правових наук, 2025. URL: https://www.ssaals.com.ua/pravo/kont-o-promova-pro-pozytyvnyy-dukh-uporiadnyky-v-halunko-r-shyshka-paryzh-mizhnarodne-pozytyvistske-tovarystvo-1908-172-s-2025-url-https-dn790000-ca-archive-org-0-items-discourssurlesp00comt-d/9978/

[3] Адміністративне право та адміністративний процес. Повний курс : підручник / В. Галунько, П. Діхтієвський, А. Берлач та ін. ; за заг. ред. В. Галунька, В. Фелика. Вид. 5-те. Одеса : Видавництво «Юридика», 2025. 700 с. URL: https://www.ssaals.com.ua/pravo/administratyvne-pravo-ta-administratyvnyy-protses-povnyy-kurs-pidruchnyk-v-halunko-p-dikhtiievskyy-a-berlach-ta-in-za-zah-red-v-halunka-v-felyka-vyd-5-te-odesa-vydavnytstvo-yurydyka-2025-2/10140/

[4] Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-III.

[5] Про адміністративні послуги: Закон України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI. Набрав чинності 7 жовтня 2012 року. Останні зміни до Закону були внесені 30 червня 2023 року Законом № 3221-IX.

[6] Про адміністративну процедуру: Закон України від 13 грудня 2022 року № 2849-IX.

[7] Про правотворчу діяльність: Закон України від 24 серпня 2023 року № 3354-IX.

[8] Про запобігання корупції. Закон України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII.

[9] Кодекс України про адміністративні правопорушення.

[10] Кодекс адміністративного судочинства України.

[11] Про Кабінет Міністрів України. Закон України від 27 лютого 2014 року № 794-VII.

[12] Про центральні органи виконавчої влади. Закон України від 17 березня 2011 року № 3166-VI.

[13] Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21 травня 1997 року № 280.

[14] Про правовий режим воєнного стану. Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

[15]Про державну службу. Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

[16] Про службу в органах місцевого самоврядування. Закон України від 7 червня 2001 року № 2493-III.

[17] Про військовий обов’язок і військову службу. Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

[18] Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Закон України від 5 квітня 2007 року № 877-V.

[19] Галунько В. В. Закони України, які є основними джерелами адміністративного права України. Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали круглого столу, присвяченого пам’яті професора Валерія Матвійчука. Київ : ДП «Експрес-об’ява», 2024. С. 44-51.

Лекція, Право